СТИЛЬ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Ковтун Яна Вікторівна
студентка НПУ ім. М. П. Драгоманова
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Науковий керівник –

канд.психол.наук, доцент І.О. Лапченко

 Для дитини дошкільного віку сім'я – це цілий світ, в якому вона живе, діє, здійснює нові відкриття, вчиться любити, ненавидіти, радіти, співчувати. Розвиваючись в сім'ї, дитина вступає у певні стосунки з батьками, які можуть чинити на нього як позитивний, так і негативний виховний вплив. Сімейна соціалізація є надзвичайно важливим моментом в житті кожної людини. Сім'я є тим найпершим і найближчим середовищем близьких людей, які мають істотний вплив на формування особистості малюка. Ось чому психолого-педагогічний аналіз системи дитячо-батьківських стосунків є важливим та пріоритетним напрямом досліджень у сучасній віковій та педагогічній психології.
На процес формування особистості дошкільника визначальний вплив має стиль сімейного виховання. Стиль виховання – це спосіб, метод виховання, типова для батьків система принципів і норм, а також індивідуальних особливостей впливу на дітей. Іншими словами "стиль виховання" – це сукупність настанов та відповідної поведінки, яка стосується не конкретної дитини, а характеризує ставлення до дітей [2, с 55].
Варто відзначити, що поняття "батьківське ставлення", "батьківські настанови", "батьківська позиція", "стиль виховання", "стиль взаємодії" - виступають словами-синонімами, оскільки всі вони відображають методи, принципи, прийоми виховного процесу та ставлення до дитини загалом.
Стиль батьківсько-дитячих стосунків виступає важливим компонентом результативності виховної діяльності батьків. Найбільш вагоме дослідження типів ставлення батьків до дітей здійснено Діаною Бомрід. На думку дослідниці "для того, щоб оволодіти мистецтвом виховання, потрібно навчитися балансувати ступінь контролю за дитиною і духовну теплоту" [2, с 56].
Дуже часто батьки скаржаться на своїх дітей і незадоволені ними. Вони не можуть зрозуміти одну просту річ: згодом від дитини вони отримують те, до чого її привчають. Здавалося б, прищеплюють дитині любов, а ніякої вдячності немає. Або ж навпаки: начебто занадто не опікали, а виросла порядна дитина. Чому так? Джерела цих парадоксів криються у батьківських помилках і прорахунках в процесі вихованні, які вони не можуть усвідомити та прийняти. На думку англійського психолога Л. Джекона, особливості ставлення батьків до своїх дітей визначають їхнє ставлення до інших людей у майбутньому [4, c. 89]. Отже, типологію поведінки дитини і тип її особистості в дорослому віці можна прогнозувати на основі стилю сімейного виховання [8].
Залежно від міри «жорстокості - м'якості» стиль виховання може бути авторитарний чи демократичний з низкою проміжних варіантів [6, c. 95].
Авторитарний (владний, контролюючий) стиль характеризується надмірним контролем з боку батьків, які чекають неухильного виконання своїх вимог. Авторитарні стосунки з дитиною, як праивло, холодні та відсторонені [7, с 269]. Цей стиль виховання передбачає взаємодію між дорослими і дітьми, яка відбувається з ініціативи «старших», а «менші» проявляють ініціативу лише у разі потреби отримати дозвіл на які-небудь дії. Комунікація спрямована переважно від батьків до дитини. Такий стиль, з одного боку, дисциплінує дошкільників і формує у них бажані для вихователів установки і навички поведінки, з іншого – може викликати у них відчуження від дорослих, ворожість по відношенню до оточуючих, протест і агресію разом з апатією та пасивністю [6, c. 96]. А. Добрович наводить приклади кількох соціальних ролей, які можуть бути нав'язані дитині авторитарними батьками. Це роль «цапа відбувайла», роль «забитого» і роль «Попелюшки» [3, c. 13]. Авторитарний стиль спілкування, на думку В. Левковича, приводить до дефіциту позитивних емоцій в міжособистісних сімейних стосунках та формує у дітей негативні якості: брехливість, прихованість, озлобленість, жорсткість, безініціативність або протест і повне неприйняття авторитету батьків [4, c. 93].
Всі автори одностайні у думці, що «жорстка» батьківська позиція призводить до формування у дитини тривожного типу особистості, невпевненості в собі, замкнутості, недовірливості. Дитина виростає приниженою, заздрісною, несамостійною.
Демократичний стиль виховання характеризується високим рівнем вербального (мовного) спілкування між дітьми і батьками; включеністю дітей в обговорення сімейних проблем, врахуванням їхньої думки; готовністю батьків прийти на допомогу, якщо це буде потрібно, вірою в успіх самостійної діяльності дитини [5, c. 320]. Цей стиль виховання передбачає спокійні і рівні взаємини між рівними особистостями – батьками та дітьми. Гідність дитини ніколи не принижується, а стосунки в родині добрі й теплі. Дитина вже з малих років почуває себе повноправним членом сім'ї і бере участь у вирішенні сімейних проблем. Їй надається повна свобода дій, батьки приділяють увагу творчому розвитку її здібностей, заохочують самостійність у спробах осмислити нові факти та власний досвід. Щодо негативної поведінки і вчинків дитини, то батьки обговорюють з нею мотиви певних дій, щоб допомогти зробити правильні висновки, не караючи за провини. Такі діти швидко і легко опановують норми людських взаємин і намагаються не заподіювати шкоду іншим, так як у них швидше формуються моральні якості.
В демократичній сім'ї дитина від народження відчуває доброзичливе ставлення її батьків до оточуючих – уважне, поважне і неконфліктне. Сім'я має багато друзів і знайомих, а до родичів ставиться дбайливо. Ось в таких умовах і виростають люди з сензитивним типом особистості. Вони досить товариські, проте не люблять великих галасливих компаній і надміру прив'язані до батьків. Болісно ставляться до докорів і «нотацій» на свою адресу. Це вдумливі і розсудливі люди, які не завжди можуть постояти за себе і відвоювати собі «місце під сонцем» [8].
У сім'ях з демократичним стилем виховання діти мають помірно виражену здатність до лідерства, помірну агресивність, прагнення контролювати інших, але самі насилу піддаються зовнішньому контролю. Вони мають гарний фізичний розвиток, соціально активні, легко вступають у контакти з однолітками, проте їм не дуже властиві альтруїзм, сензитивність та емпатія [5, c. 320].
У реальності авторитарний і демократичний стилі виховання в чистому вигляді зустрічаються не так вже й часто. Зазвичай в сім'ях практикуються компромісні варіанти, які ближче до одного чи іншого стилю. Крім того, батьки можуть застосовувати різні стилі (наприклад, батько – більш авторитарний, мати – демократична) [6, c. 96].
Психологи виділяють такі аномальні стилі виховання (А.Личко, Г. Ейдеміллер):
1. Гіпопротекція – це нестача опіки і контролю за поведінкою, яка іноді досягає повної бездоглядності. Вона частіше проявляється як нестача уваги і турботи до фізичного й духовного благополуччя дитини, її справ, інтересів, тривог тощо [5, c. 321]. Невключенность дитини в життя сім'ї призводить до асоціальної поведінки через незадоволеність потреби в любові і прихильності [1, c. 20].
2. Домінуюча гіперпротекція проявляється в підвищеній, загостреній увазі до дитини і турботі. Це надмірна опіка і контроль поведінки, стеження, численні заборони і обмеження. Дитину не привчають до самостійності, пригнічують розвиток її самостійності і відповідальності. Це призводить або до реакції емансипації, або до безініціативності, невміння постояти за себе [1, c. 20].
3. Потуральна гіперпротекція – це виховання за типом «кумир сім'ї», потурання всім бажанням дитини, надмірне заступництво і обожнювання, що призводять до непомірно високого рівня домагань дитини, нестримного прагнення до лідерства і вищості, яке поєднується з недостатньою завзятістю і опорою на власні можливості. Підсилює істероїдні акцентуації у дітей [5, c. 321].
4. Емоційне відкидання. Дитина в сім'ї – це тягар. Її потреби ігноруються. Іноді з нею жорстоко поводяться. Батьки вважають дитину тягарем і проявляють загальне невдоволення нею. Часто зустрічається приховане емоційне відкидання: батьки прагнуть завуалювати реальне ставлення до дитини підвищеною турботою і увагою. Цей стиль виховання має найбільш негативний вплив на особистісний розвиток дитини.
5. Жорстокі взаємини можуть проявлятися відкрито, коли на дитині зривають зло, застосовуючи насильство, або бути прихованими, коли між батьками і дитиною стоїть «стіна» емоційної холодності і ворожості [1, c. 20].
6. Підвищена моральна відповідальність: не відповідають віку і реальним можливостям дитини вимоги безкомпромісної чесності, почуття обов'язку, порядності, покладання на нього відповідальності за життя і благополуччя близьких, наполегливі очікування великих успіхів у житті - все це природно поєднується з ігноруванням реальних потреб дитини, його власних інтересів , недостатньою увагою до його психофізичним особливостям [5, c. 323].
Отже, стиль виховання в сім'ї відіграє одну з найважливіших ролей у розвитку особистості дитини, в процесі її формування як члена сучасного суспільствав. Проблема стилю виховання ставить нові вимоги до системи виховання підростаючої особистості, в якій варто завжди враховувати особливості функціонування й розвитку сучасної сім'ї як мікрогрупи суспільства.

Список використаних джерел:

1. Волков Б. С. Детская психология в вопросах и ответах / Б. С. Волков, Н. В. Волкова. – М. : Академия, 2004. – 256 с.
2. Федоришин Г. М. Психологія становлення особистості у батьківській сім'ї. – Івано-Франківськ, 2006. – 174 с.
3. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения / А. Б. Добрович. – М. : Просвещение, 1987. – 207 с.
4. Калинина Р. Р. Родительские позиции и их роль в формировании личности ребенка / Р. Р. Калинина // Психологические проблемы современной российской семьи / материалы второй Всероссийской научной конференции. В 3-х частях. – Часть 2 / Под общей редакцией В. К. Шабельникова, А. Г. Лидерса. – М., 2005. С. 89 – 97.
5. Коджаспирова Г. М. Педагогика : [учеб. для студ. образовательные. учреждений сред. проф. образования] / Г. М. Коджаспирова. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 352 с.
6. Мудрик А. В. Социальная педагогика : [учеб. для студ. пед. вузов] / А. В. Мудрик; под ред. В. А. Сластенина. – 4-е изм., доп. – М. : Издательский Центр Академия, 2003. – 200 с.
7. Педагогическая психология : [учеб. для студ. высш учеб заведений] / под ред. Н. В. Клюевой. – М. : Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 400 с.
8. Що ліпили, то й отримали (стилі сімейного виховання та їх наслідки). [Електронний ресурс] / INDEX. – Режим доступу : http://alls.in.ua/10083-shho-lipili-to-jj-otrimali-stili-simejjnogo-vihovannya-ta-h-naslidki.html