ПРОЦЕС ХАРЧУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ОБ'ЄКТИВАЦІЇ ОСОБИСТІСНИХ ПОТРЕБ

Бєляєва Світлана Андріївна

студентка НПУ імені М.П. Драгоманова

 Стрімкий розвиток сучасного життя потребує від нас максимальної затрати енергії та особистісних ресурсів. При цьому стреси та депресії стають постійними супутниками особистості, які беззупинно руйнують її, особливо тоді, коли вона не знає способів їх подолання. За таких мов їжа перестає виконувати свої первинні функції, і перетворюючись на предмети фетишу, заповнює життя людей, які за допомогою раціону харчування на підсвідомому рівні намагаються розв'язати свої психологічні проблеми.

Процес харчування – це не лише задоволення своїх фізіологіних потреб (голод), але й особистісних. Під особистісними потребами більшість людей розуміють: соціальне схвалення (батьків, близьких оточуючих), вживання «модної» їжі, переїдання, відмову від їжі та інше. Спираючись на висновки гастропсихологів, для науки важливим є дослідження зв'язку характеру людини з її смаковими уподобаннями. Смакові уподобання допомагать визначити вплив раціону харчування на поведінку, емоційно-вольову та діяльнісну сфери особистості. Великий вплив на ставлення до їжі мають шаблони масової свідомості, оскільки у нашому суспільстві культ їжі набуває всезагального характеру. Люди вживають їжу та не відчувають задоволення від неї і, потрапляючи в наш організм, вона не приносить нам жодної користі. Часто буває так, що людина не має можливості «відпрацювати» свої емоції іншим способом, окрім як їх «заїсти». Отже, харчові адикції є способом уникнення суб'єктивної реальності.

Суттєве значення у формуванні порушень харчової поведінки відіграє виховання. У зв'язку з цим, з раннього дитинства формується харчова поведінка, яку З. Фрейд пов'язував з оральним автоматизмом. Їжа стає коректором емоційного стану, а людина починає заїдати свої емоції та нереалізовані бажання. Так розвивається психологічна та соціальна залежність, у якій процес харчування стає засобом об'єктивації нереалізованих потреб особистості.

Кожна особистість є індивідуальністю і в залежності від її смакових уподобань ми можемо визначати її характер і психологічний стан. Процес харчування стає засобом вираження особистості, точніше харчова поведінка – ціннісне та індивідуальне ставлення до їжі та її вживання, яке проявляється у емоціях, установках та звичках. Харчова поведінка оцінюється як гармонічна (адекватна) та девіантна (неадекватна) за такими критеріями: місце, яке займає процес вживання їжі в ієрархії цінностей особистості, кількісні та якісні показники харчування [1].

Харчову поведінку визначають не лише потреби, але й отримані в минулому знання та стратегії мислення. Біологічні потреби з урахуванням індивідувального досвіду та конкретних умов їх задоволення належать до фізіологічних, серед яких звички виступають стереотипними діями, сформованими у процесі онтогенезу на високому рівні міцності та автоматизації [4]. Харчові звички обумовлюються такими факторами: етнокультурні чинники, родинні та суспільні традиції, релігійні та національні уявлення, професійні вимоги, життєвий досвід, економічні умови, мода, поради лікарів та інше. Ці фактори формують харчову поведінку та звички, які відображають усе наше життя. Таким чином предмет психології харчування набуває самостійного наукового характеру.

Вживання їжі не завжди пов'язане з почуттям фізіологічного голоду, нерідко спрямоване на задоволення досить широкого кола особистісних потреб. Розглядаючи процес харчування як засіб об'єктивації особистості, можна виділити такі критерії її самовираження: релаксація (зняття психологічної напруги); заміщення (їжа виступає в ролі одного з механізмів уникнення реальності); компенсація незадоволенних потреб (їжа як захист від проблем); комунікація (харчування пов'язане з перебуванням у колективі); звичка (ритуальні дії у споживанні їжі); самоствердження (вживання "модної" їжі, уявлення про престиж та високий соціальний статус); нагорода або самозаохочення за рахунок смакових якостей їжі; самопокарання їжею при нездійсненні бажань; естетичне задоволеня від споживання їжі.

Процес харчування різноплановий і розглядати його потрібно з усіх сторін, починаючи з нормальної харчової поведінки, епізодичних харчових розладів та включаючи патологічні порушення. Сучасна психологія харчування включає у процес споживання їжі такі компоненти: голод, апетит та відчуття ситості. Голод поділяється на фізіологічний та психологічний (емоціональний). Апетит розглядається у більш позитивному контексті і полягає у сукупності приємних емоцій щодо споживання їжі. Він виступає одним із психологічних факторів регуляції процесу харчування. Почуття ситості досягається після чотирьох стадій: сенсорної, когнітивної, стану після споживання їжі, стану після всмоктування їжі [3].

Харчову поведінку особистості можна розглядати як форму її активності, яка пов'язана з мотивацією вживання їжі. Чотирьохкомпонентна модель за Jackson, яка описує мотивацію харчової поведінки, базується на моделі мотивації вживання алкоголю і включає такі аналогічні складові: 1) збіг вживання з переживанням негативних емоцій; 2) рівень соціалізації; 3) відповідність очікуванням інших людей; 4) отримання насолоди [1].

Споживання їжі спричиняють не лише фізіологічні мотиви (голод, апетит та почуття ситості), але й психологічні, які прийнято поділяти на нормальні та патологічні. Поняття "харчова норма" є досить відносним і залежить лише від наших власних потреб та вподобань щодо харчування. Навчившись розпізнавати фізіологічний стан голоду від психологічного, ми безумовно зможемо зрозуміти індивідуальну норму. Патологія – це порушення харчової поведінки, яке включає епізодичні розлади у харчуванні. Згідно з міжнародною класифікацією психічних хвороб (МКБ-10), у розділі F5 ("поведінкові синдроми, які повязані з фізіологічними порушеннями і фізичними факторами") розрізняють такі розлади споживання їжі (F50): нервова анорексія – стан, який характеризується навмисним зниженням ваги та підтримується самим пацієнтом; нервова булімія – стан, який характеризується частими нападами переїдання та надмірним контролем за власною вагою; ожиріння – збільшення маси тіла за рахунок зайвого відкладання жирової тканини. Ожиріння поділяють на екзогенно-конституціональне (невідповідність між отриманням та витратою енергії), церебральне (пов'язане із захворюванням головного мозку), ендокринне (при паталогіях ендокринної системи) [2].

Сучасні психологи, окрім вище названих, харчовими розладами називають інші патології. Наприклад, психогенне переїдання як реакція на дистрес; паталогічний голод – нав'язливе бажання щось з'їсти між основними прийомами їжі; вуглеводна спрага – вживання вуглеводної їжі, яка є водночас солодкою та жирною (вона за своїми властивостями схожа з наркотичними речовинами); часті перекуси – п'ять та більше перекусів впродовж дня, незалежно від основних прийомів їжі; орторексія – нав'язливе бажання правильно харчуватись, яке призводить до паталогії; дранкорексія – вживанням лише алкоголю для навмисного зниження ваги; розлади вибіркового харчування – відмова від конкретних продуктів, споживання лише певної їжі; передменструальна гіперфагія – синдром передменструальої напруги, коли надається перевага солодкому; алотріофагія – споживання продуктів, непридатних до харчування. Отже, розлади прийому харчування – це комплексна особистісна проблема, яка характеризується багатьма чинниками: конституціонально-біологічними,соціально-психологічними, мікросоціальними, психогенними та соматогенними.

Проаналізувавши процес харчування, можна зробити висновок, що він має індивідуальні відмінності, оскільки є засобом об'єктивації особистісних потреб. Здійснений аналіз засвідчив, що харчова поведінка є найбільш об'єктивним засобом вираження особистості. Якщо процес харчування переважає в ієрархії цінностей особистості, то її харчова поведінка стає неадекватною (девіантною). Харчова поведінка розмежовується на нормальну та паталогічну. Фактори розвитку харчових порушень вчені поділяють на фізіологічні та психологічні. Особистість, яка має харчові розлади, як правило, характеризується психологічною та соціальною залежністю від процесу харчування.

Значну роль у самовиражені через їжу, відіграє мотивація особистості (позитивна та негативна). Їжа перетворюється на регулятор психоемоційного стану людини і може спричинити тяжкі паталогії, оскільки вона не вирішує психологічних проблем того, хто їсть. Обираючи їжу як засіб самовираження, особистість несвідомо може втратити власну реальність і поняття «норми». У сучасній психотерапевтичній практиці існують методи корекції порушень харчової поведінки, які спрямовані на її відновлення з подолонням особистісних проблем.

Ми вважаємо, що досягти гармонії у харчуванні можна, прислухавшись до свого тіла та власних бажань. Треба навчитись розрізняти свої справжні емоції та переживання від стереотипних. Лише гармонія в собі допоможе віднайти істинні радощі і процес харчування набуде свого первинного значення, не перетворюючи наше життя на суцільні стосунки з їжею.

Література:

1. Малкина-Пых И. Г. Терапия пищевого поведения / И. Г. Малкина-Пых. – М. : Эксмо, 2007. – 1040 с.

2. Международная классификация психических болезней 10-го пересмотра (МКБ-10) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://medi.ru/icd10/ICD10.htm

3. Словарь физиологических терминов / [под ред. акад. О. Г. Газенко]. – М. : Наука, 1987. – 446 с.

4. Шостак В. И. Физиология психической деятельности человека / В. И. Шостак, С. А. Лытаев. – СПб., 1999. – 128 с.