Шиманська Оксана Сергіївна

студентка НПУ.ім.М.П.Драгоманова

Науковий керівник- 

канд. психол. наук Є.В.Кучеренко. 

Актуальною проблемою, з якою все частіше зустрічаються батьки, вихователі дитячих колективів, працівники правоохоронних органів, є ріст девіантної поведінки серед молоді. На жаль в наш час цій проблемі не приділяється достатня увага в психолого-педагогічній літературі, адже вона досить важлива і потребує уваги. Бо саме в молодшого шкільному віці закладаються основні стереотипи поведінки людини. Водночас виявлення основних чинників детермінації девіантної поведінки в молодших школярів допомагає не тільки пояснити негативний відхилень у їх поведінці, а й з’ясувати  шляхи корекції девіантної поведінки учнів початкових класів.

У результаті досліджень науковців Г. Васяновича, О.Вишневського, Р.Каримової, О.Матвіенко  та інших учених отримано важливі дані про психолого-педагогічні фактори, що сприяють ефективності морально-правового виховання учнів. Медичні аспекти цієї проблеми висвітлено у працях М. Буянова, О.Лічко, О. Селецького, С. Тарарухіна.

Під девіантною ( лат. Deviatio-відхиленя) поведінкою слід розуміти:

2. соціальне явище виражене в масових формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам.

У першому значені девіантна поведінка переважно предмет психологі, педагогіки, психіатрії. В другому значенні – предмет соціології і соціальної психології. Зрозуміло, що таке дисциплінарне розмежування відносне.

Зазначимо, що учні молодшого шкільного віку виявляють ще недостатню їх готовність протидіяти негативним чинникам соціального життя, підпадають під вплив, виявляють схильність до девіантної поведінки. Про це писав И. Сухомлинський, підкреслюючи, що існує декілька причин появи дітей з відхиленнями в поведінці: несприятлива спадковість, незадовільний стан здоров’я, складні сімейні стосунки, неправильне виховання.

   Теоретичний аналіз проблеми дозволив визначити, що девіантна поведінка молодших школярів являє собою вчинки та дії, які не відповідають офіційно прийнятим у суспільстві освітньо-виховним і морально-правовим нормам.  Девіант – особа, яка не дотримується чинних у суспільстві норм поведінки і йде на порушення цих норм. Нормативні вимоги до особливості та її поведінки зафіксовані й знаходять своє вираження у вербальній і невербальній формі.

Девіантна поведінка молодших школярів виникає тоді коли діти деградують у своєму духовному розвитку і зупиняються на рівні суто прагматичної взаємодії з навколишнім середовищем. За таких умов девіація стає формою свідомого неадекватного реагування молодших школярів на цінності суспільного життя, які за своїм змістом і спрямованістю не відповідають освітньо-виховним і морально-правовим нормам. Вивчення девіантної поведінки молодших школярів дозволило виділити такі її різновиди, як відхилення в отриманні початкової освіти, відилення у поведінці у зв’язку з соціальним сирітством, соціальною дезадаптацією та кримінальною діяльністю.

Виявлення основних чинників детермінації девіантної поведінки учнів молодшого шкільного віку дозволяє не лише пояснити причини негативних відхилень у поведінці дітей, але й знайти шляхи забезпечення їх корекції.

З погляду системного вирішення зазначеної проблеми важливим є комплексне медичне, психологічне, соціальне, правозахисне та педагогічне забезпечення корекції девіантної поведінки молодших школярів.

Дисфункціональна сім’я як чинник девіантної поведінки. Останнє десятиліття характеризується підвищенням напруженості криміногенної обстановки, зростанням злочинності, особливо злочинності серед неповнолітніх. Кримінальна активність серед неповнолітніх є значно вищою ніж у дорослого населення. Якщо на десять тисяч підлітків віком від 14 до 17 років протягом року припадає близько 120 злочинів, то на таку ж кількість дорослих – 90 злочинів. Але найбільш небезпечною і такою, що потребує уваги, тенденцією є збільшення за останні роки так званих резонансних злочинів, які відрізняються особливим цинізмом і жорстокістю. Основним причинам цього є соціальна незрілість і психофізіологічні особливості підлітків, прагнення пережити нові відчуття, підвищене бажання незалежності. Подібний сплав біологічних і соціальних чинників ускладнює соціальну адаптацію дітей і підлітків у суспільстві.

Дослідження причин правопорушень і злочинів, вчинених неповнолітніми, свідчать що в 90-97% випадках механізм протиправної поведінки був запущений недоліками сімейного виховання, при чому неповнолітні приходять до протиправної поведінки безпосереднім впливом або за участю батьків.

Сім’я займає головне місце в моральному формуванні особистості, вона бере з перших днів життя дини на себе турботу про її здоров’я і виховання, сім’я  дає дітям початкові знання про навколишній світ, виробляє певні уявлення і навички, допомагає здійснювати контакти з багатьма іншим людьми тощо. Конкурувати із сім’єю, особливо на початковому етапі розвитку особистості, не може жодна громадська або  державна виховна установа.  Відсутність батьківської сім’ї або сімейне неблагополуччя, навпаки, майже завжди створює реальні труднощі у формуванні дітей і підлітків, перебороти котрі повністю суспільству до сьогоднішнього дня не вдається.

Соціальні трансформації останнього десятиліття призвели до збіднення переважної частини сімей, збільшення робочої і побутової зайнятості дорослих членів сім’ї. Зростання безробіття об’єктивно обмежує матеріальні можливості сім’ї. наслідком усього цього є падіння рівня життя сімей, тривожна атмосфера в домі,  зростання конфліктності у взаємовідносинах, жорстокість стосовно дітей.

У нових суспільних умовах склад правопорушників змінився. Тепер їх доповнили діти з об’єктивно нормальних але зі складним економічним станом сімей. Так, частка правопорушень, які відбуваються під впливом незадовільних умов життя,  в Україні підвищилася з 2-3% у 80-і роки до 13% наприкінці 90-х рр.. крім того, значна кількість соціально дезадаптованих підлітків виховується в сім’ях із несприятливим емоційним кліматом, підвищеною конфліктністю внутрішньо сімейних стосунків. Сім’я перестає ефективно виконувати свої інституційні функції в суспільстві. Все це зумовлює необхідність вивчення особливостей дисфункції сім’ї в Україні на сучасному етапі та їхній вплив на девіантну поведінку неповнолітніх.

Список використаних джерел:

под  ред.  П.  Фресса,  Ж.  Пиаже:  Вып.  1–2.  —  М.:  Прогресс,  1966.