Желізна Ольга Олександрівна

студентка НПУ.ім.М.П.Драгоманова 

Науковий керівник  -  

 канд. психол. наук Є. В. Кучеренко

Пам’ять людини - це те, з чим ми зіштовхуємося кожного дня. Людський організм унікальний. Він наділений безліччю функцій, значущість яких, стає зрозумілою особливо гостро саме тоді, коли ці функції втрачаються. Ми відчуваємо, думаємо, бачимо, реалізуємо свої здібності на професійній ниві і в повсякденному житті. Щодня ми переживаємо безліч радісних і сумних подій, які втратили б свою красу, якби не пам'ять.

За допомогою пам'яті ми здатні запам'ятовувати інформацію, зберігати її в головному мозку і відтворювати її в необхідний час. Інформація накопичується, сортується і зберігається в різних ділянках мозку.
Часто від якості та швидкості сприйняття інформації залежить не тільки  професійне, а й особисте життя. Можна зробити припущення про те, що кожна людина має різні здібності до запам’ятовування інформації, і вони змінюються впродовж життя. Метою наших подальших досліджень є виявлення факторів, що впливають на якість запам’ятовування, а також визначити шляхи покращення пам’яті у молодшому шкільному віці.

Пізнання дійсності неможливе без сприйняття інформації, що надходить ззовні. Цю інформацію нам надають вище розглянуті психічні процеси: відчуття і сприймання. Проте образи зовнішнього світу, які виникають в корі головного мозку, не зникають безслідно. Вони залишають слід, який може зберігатися протягом тривалого часу. Запам'ятовування, збереження і наступне відтворення особистістю її досвіду і складає сутність процесу пам'яті.

Пам'ять є одним із п'яти пізнавальних процесів і потужним знаряддям інтелекту людини.Пам'ять - це психічний процес відображення досвіду людини шляхом засвоєння, збереження та подальшого відтворення обставин її життя та діяльності. Завдяки пам'яті розширюються пізнавальні можливості людини. Пам'ять як пізнавальний процес забезпечує цілісність і розвиток особистості.

Дослідження пам'яті в даний час зайняті представники різних наук: психології, біології, медицини, генетики та інших.У кожній з цих наук є свої теорії пам'яті: психологічні (Г. Еббінгауз, К. Левін, П. Жане), біогенетичні (І. П. Павлов, І. М. Сєченов), фізіологічні (Л. С. Виготський).

Над розвитком вікових закономірностей і індивідуальних особливостей пам'яті у дітей працювала З.М.Істоміна, яка виявила помітні вікові та індивідуальні відмінності в процесі вивчення дітьми мовної теорії.

Молодший шкільний вік - найбільш благодатний грунт для розвитку пам'яті в її різноманітті.В даний час багато країн, у тому числі США, Японія, Англія, Канада, Німеччина Венесуела, вкладають в систему освіти величезні кошти, виготовляють безліч складних пристроїв і систем для підвищення рівня розвитку пам'яті в процесі вивчення мовної теорії.

Вивченням пам'яті займалися багато зарубіжних і вітчизняних учених, таких як Г. Еббінгауз, З. Фрейд, А. Біне, К. Бюлер, О.М.Леонтьєв, А.Р.Лурія, С.Л.Рубінштейн, Б.В.Зейгарник, Л.С.Виготський та інші.

Дослідженнями пам'яті і в даний час зайняті представники різних наук: медицини, генетики, психології, кібернетики та інших.Залишаються спірними багато питань щодо проблеми пам'яті.

Ми користуємось пам’яттю від народження. З роками, звичайно, пам'ять починає згасати,але її можна утримувати і розвивати.

 У молодшому шкільному віці пам'ять, як і всі інші психічні процеси, зазнає суттєвих змін. Як вже вказувалося, суть їх полягає в тому, що пам'ять дитини поступово набуває рис довільності, стаючи свідомо регульованою і опосередкованою. Значно підвищується здатність заучувати і відтворювати. Зростає продуктивність запам’ятовувати навчальний матеріал.

Розвиток пам’яті молодших школярів полягає в зміні співвідношення мимовільного та довільного запам’ятовування, образної та сюжетної-логічної пам’яті.

Перетворення  мнемічної функції обумовлено значним підвищенням вимог до її ефективності, високий рівень якої необхідний при виконанні різних мнемічних задач, що виникають під час навчальної діяльності. Тепер дитина повинна багато запам'ятовувати: заучуватиматеріал буквально, вміти переказати його близько до тексту або своїми словами, а, крім того, пам'ятати завчене і вміти відтворити його через тривалий час. Невміння дитини запам'ятовувати позначається на його навчальної діяльності і впливає в кінцевому підсумку на відношення до навчання і школі.

  З віком у молодших школярів підвищується точність, впізнавання запам’ятовуваних об’єктів. Найбільший діапазон впізнавання у першокласників, а в учнів третіх класів він знижується у 4-5 рази. Дівчата дещо точніше впізнають предмети, ніж хлопчики.

У молодшому шкільному віці відбуваються інтенсивний розвиток довільної пам’яті, довільного запам’ятовування й відтворення. Але без спеціального керівництва розвиток пам’яті молодші школярі використовують тільки найпростіші способи довільного запам’ятовування і відтворення. Так у школярів ІІ класу переважає оповідання з використанням готового плану дає нижчі результати, ніж просто повторювання. За даними А.Смирнова молодші школярі часто не знають таких прийомів заучування як смислове групування матеріалу, поділ тексту на частини. Для розвитку логічної пам’яті важливою є настанова вчитися зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвідносити, згрупувати) навчальний матеріал, а потім завчити його.

Якщо учнів не навчити порівнювати, знаходити подібне і відмінне в начальному матеріалі, то неминучі помилки в запам’ятовуванні, пов’язані із змішуванням подібного. Чітке усвідомлення подібного і відмінного – необхідна умова міцного запам’ятовування матеріалу молодшими школярами. Важливою умовою для такого запам’ятовування є також оволодіння прийомами співвіднесення, який полягає в пов’язуванні майбутніх знань з раніше набутими. Учні ІІІ класу уже здатні самостійно користуватися такими прийомами.

Довільне запам’ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли запам’ятовуваний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність немає спеціального мнемічного спрямовування.

У зв’язку з дальшим розвиток мислення мимовільне запам’ятовування набуває дедалі більшої систематичності і вищої продуктивності. Спираючись на можливості мимовільної пам’яті і створюючи необхідні умови для її функціонування, можна забезпечити набуття молодшими учнями досить великих за обсягом і складних за змістом знання.

Отже, пам’ять – це складний психічний процес, здатність мозку зберігати і відтворювати інформацію. Всі люди народжуються із закладеною можливістю запам'ятовувати різні події. Але зустрічаються люди і з феноменальною фотографічною пам'яттю. Це дійсно рідкісний дар. У маленьких дітей об'єм пам'яті значно менше, ніж у дорослої людини, тому ми не пам'ятаємо, що відбувалося з нами в дитинстві. З роками людина може тримати в голові вся більша кількість різної інформації.

Існує думка, що у людей з віком пам'ять погіршується, але насправді все залежить від самої людини. І в похилому віці пам'ять може бути блискучою, за умови якщо людина їй користується, осягає, щось нове. Це можуть бути ті ж кросворди, заучування віршів, якісь курси, вивчення іноземної мови і т.п.
У молодшому шкільному віці відбуваються інтенсивний розвиток довільної.

Довільне запам’ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли запам’ятовуваний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність немає спеціального мнемічного спрямовування.У зв’язку з дальшим розвиток мислення мимовільне запам’ятовування набуває дедалі більшої систематичності і вищої продуктивності.

 Отже, у молодших школярів добре розвинена мимовільна пам'ять, яка фіксує яскраві, емоційно насичені для дитини відома і події його життя.

Список використаних джерел:

1.     Блонский П.П. Память и мышление /Блонский П.П. –М,1979.-45 с.

2.     Маклаков А.Г. Общая психология / Маклаков А.Г.- СПб.: Питер, 2001.-115-117 с.

3.     Немов Р.С. Психология. Кн. 1. Общие основы психологии / Немов Р.С. –М, - 1997 г.

4.      Ляудис В.Я. Память в процессе развития/ Ляудис В.Я. - М., 1976. - с.220-246.

5.     БрушлинскийА.В. Общая психология / Брушлинский А.В., Зинченко В.П. и др. 1986. – С. 57-63.