Бадюл Анна Андріївна

НПУ імені М.П. Драгоманова, 4 курс, м. Київ

Rosio _Alvasette(at)bigmir.net  

старший викладач кафедри культурології

Русаков Сергій Сергійович

Всезагальна зацікавленість літературою науково-фантастичного жанру, величезне тиражування і великий попит на неї, стали дуже характерними в наш час.  

Думки щодо того,коли був написаний перший науково-фантастичний твір дуже розходяться. За всю історію літератури можна знайти багато відголосків цього жанру. Прародителем наукової фантастики деякі називають Томаса Мора з його твором «Утопія», трішки пізніше, сюди ж приписують роботу Джонатана Свіфта «Пригоди Гуллівера». Проте з цим жанром їх об’єднують лише опосередковані факти[2].

З повною точністю, першим автором, що писав твори у науково-фантастичному жанрі, можна назвати Жюля Верна. Написавши низку романів на цю тематику, вони стали предметом всезагального зацікавлення. І як наслідок, у 1902 році було знято перший науково-фантастичний фільм режисером Жоржом Мєльєсом. Звичайно, сюжет містить в собі дуже багато наукових неточностей, проте, можна сказати напевно, що саме він зробив великий поштовх для розвитку науки і футурології.

Перший науково-фантастичний фільм сприймається сучасною людиною з повною несерйозністю, через те, що ми звикли до надзвичайних спец ефектів, продуманого до всіх дрібниць сюжету, чим фільм Мєльєса потішити не може. Але розвиток науки допомагає не лише в створенні чогось над корисного для людства, а і впливає на розвиток культури, що ми можемо побачити в кінематографі.

Підкорення космосу давно було нав’язливою ідеєю людства. У 1961 людству вдалось вперше відправити людину за межі нашої планети. Але на цьому наші потенційні можливості не зупинились. Всі почали активно мріяти на тему підкорення і дослідження більшого простору. Поруч і з науковими розрахунками почалася активна зацікавленість і серед кінематографістів.

Таким прикладом фантазії на тему дослідження космічного простору є одна з най масштабніших робіт Америки, серіал «Зоряний Шлях» (США 1966). Автори цього серіалу підійшли дуже ґрунтовно до розробки майбутнього.

Всесвіт «Зоряного Шляху» малює космічне майбутнє, що на перший погляд здається утопічним, і в якому існує Сполучена федерація планет, членом якої є і Земля. Дослідники з нашої планети літають просторами Всесвіту і досліджують нові планети і їх жителів, налагоджуючи з ними контакт.

Таке бачення майбутнього нашої планети спростовується сучасними науковцями, адже на сьогоднішній день ми не маємо поки таких технологій, які були придумані творцями серіалу. Проте, деякі ідеї все ж таки підхоплюються науковцями та фізиками. Наприклад, в «Стар Треку» з самого початку були комунікатори зв’язку, яких тоді, ми ще не мали, і вже через декілька років з’явився перший телефон. Також, зараз активно намагаються втілити в життя ідею телепорту, хоча поки прогнози щодо того,коли ми таки зможемо переміщуватись з однієї точки в іншу за лічені секунди – невідомо.

Науковці також намагались відтворити ідею космічних винищувачів, які характеризуються великою швидкістю, маневреністю, і звичайно, потужною зброєю. Ці, здавалось би на перший погляд, не такі і складні комічні кораблі не такі і складні у проектуванні і будівництві, але науковці спростовують і цю фантазію. Закони фізики не дозволяють створити техніку з подібними характеристиками.

Ще не менш розповсюджена тема в науковій фантастиці – це подорож у часі. Ці ідей найяскравіше втілені у таких стрічках, як «Назад в майбутнє»(США1985, 1989, 1990) та серіал «Доктор Хто»(Великобританія, 1963- сьогоднішні дні). Ідея подорожі в часі надзвичайно приваблює в наші дні багато людей. Як ми можемо побачити в даних фільмах, для втілення цього треба лише спеціально пристосований «транспортний засіб». Але концепції цих картин об’єднані лише наявністю машини часу і ідеєю щодо того, що минуле не можна змінювати. В фільмі «Назад в майбутнє» цю машину створив звичайний професор, який досконало розбирався в фізиці. Ця стрічка дала сподівання людству, що ми можемо це створити і подорожувати в часі.

Проте, в серіалі «Доктор Хто» зовсім інше забарвлення цієї концепції. Часом повелівати може прибулець з іншої планети і іншої раси, раси, яка знає занадто більше за землян. Останній представник Повелителів часу за допомогою машини часу (TARDIS — Time And Relative Dimension(s) In Space) може переміщуватись в будь-яку точку і в будь-яку епоху Всесвіту, і також, захищаючи планету Земля від загарбників з космосу. Ідея причинно-наслідкових зв’язків є основною в цьому серіалі. Не можна змінювати фіксовану точку в історії, бо невідомо, що як можуть розвиватись події надалі, можливо, це призведе до катастрофічних наслідків.

Через причинно-наслідкові зв’язки, подорожі в часі викликають багато сумнівів серед науковців. Звичайно,можливість побачити минуле, і змінити якісь негативні історичні моменти – велика спокуса, але хто знає, що трапиться якщо ми змінимо минуле.

Але, це лише найменша проблема яку містить в собі концепція подорожі в часі. На сьогоднішній день, науковці вирішують загадки простору всесвіту, і як наслідок відкрили «кротові нори», або червоточини – гіпотетична особливість простору-часу, яка містить в кожному моменті існування свій «тунель» в просторі. Тобто, таке відкриття дає нам надію на те, що подорожі простором-часом не за горами, але не факт, що наше покоління зможе застати це відкриття в досконалому вигляді. [1]

Фізика спростовує більшість ідей, що втілюються в кінематографі цього жанру. Але те, що науковці спростовують подібні задуми, доводить, що вони ґрунтовно підходять до цієї справи і намагаються розібратись в усіх нюансах. Вони вже довели, що в скорому майбутньому ми зможемо робити невидимими будь-які речі, завдяки світло відбивним покриттям; вони довели, що подорож крізь простір теж в теорії можливі, завдяки відкриттю кротових нір.

Наука і фантастика зараз існують в тісному зв’язку. А жанр наукової фантастики розвивається завдяки новітнім відкриттям фізиків-теоретиків, інженерів-конструкторів та ін.

Таке активне проектування нашого майбутнього в межах культурної сфери(кінематограф, література), дають поштовх до розвитку науки, адже саме так можна побачити, як би хотіли жити люди в майбутньому. Проте, все не так легко як здається, хоча прогрес є, але щоб пізнати всі нюанси того,як влаштований Всесвіт знадобиться ще сотні років.[4]

Наукова фантастика дала поштовх до розвитку звичайний побутових речей, що нас оточують. Не за горами, можливо, відкриття автомобілів, що матимуть здатність до левітації.

Проте, такий розвиток техніки має і іншу сторону медалі. Погодні за новітніми відкриттями може так само нанести шкоду планеті. Звичайнісінький приклад – забруднення навколишньої середи. Люди зрозуміли цю проблему, і усвідомили, що треба виправляти її, або… тікати. Незабаром відправлять представників планети Земля на Марс задля його колонізації. І це вже не фантастика, а недалеке майбутнє. Науковці активно розроблюють програму колонізації. Якщо ми не знайшли життя на Марсі, то ми можемо його створити самі.

Але тут є і етичні проблеми. Людство нанесло таку сильну шкоду Землі, і нема гарантії, що вони принесуть користь іншій планеті. Екологічна загроза хоч  і налякала нас, але не факт, що ми одумались.

Наукова фантастика виникла тоді,коли почався активний розвиток науки. Адже фантасти не видумували чогось кардинально нового, вони  лише розвивали свої думки, на основі наукових відкриттів свого часу. Як розвивається наука так і розвиваються роздуми щодо того, що нас чекатиме надалі. Футурологія поєднує в собі як і абсурдні уявлення людства щодо майбутнього так і холодний раціоналізм науки, що ґрунтується на звичайних законах природи, які ми, в більшості випадків, не в змозі зрозуміти і пізнати. [3]

ХХІ століття вже є втіленням напівфінтастичного світу. Лише пів століття тому, людство і не здогадувалось, що ми колись зможемо досягти таких висот. Тому, можливо, і ми не здогадуємось напевно що нас чекатиме через 50-100 років. Всі наші здогадки є не дуже точними, і все наше  майбутнє і майбутнє наших нащадків в руках науковців. Окрім того, наука стала цікавою і серед людей, що не мають до неї жодного стосунку. З такою популяризацією наукової фантастики, люди захотіли глибше пізнати тонкощі фізики, астрономії, біомеханіки тощо. Зараз створюються такі літературні праці, які доступно пояснюють те, чим займається сучасна наука, тому кожен може розібратись і в такому складному явищі.

Таким чином, ми можемо побачити, що якщо раніше наука давала поштовх до розвитку наукової фантастики, то зараз, вони помінялись місцями, наукова фантастика дає змогу науці розширити сфери для пізнання. Наука віднині не відштовхує абсурдні, на перший погляд, ідеї, а намагається їх вивчити і спробувати втілити в життя. Тепер людство диктує те, як би воно хотіло жити.

Список використаної літератури:

1.     Каку М. Физика невозможного// М.:Альпина нон-фикшн, 2009. – 456с.

2.     Ефремов И. Наука и научная фантастика. Фантастика «чистая» и «не чистая» //М.: «Фантастика 1962»,Издательство ЦК ВЛКСМ, "Молодая Гвардия". 1962

3.     Эпштейн М  От научной фантастики к  фантастическим наукам: [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://veer.info/03/v3_nauki.html

4.     Семиков С. О Роли научной фантастики в развитии науки: [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ritz-btr.narod.ru/rsf.html