Ларін Дмитро Ігорович

студент 4 курсу

Науковий керівник:

старший викладач кафедри психології і педагогіки Кучеренко Є.В

Національного педагогічного університету

ім. М.П. Драгоманова

м. Київ, Україна

Останнім часом, проблема дитячих страхівє мало дослідженою, не дивлячись на те, щоїй приділяється багато уваги у практиці психологів та вихователів дошкільних закладів. Тому на сьогодні страхи дошкільників є дуже актуальною психологічною проблемою.

Дитячі страхи – це емоційні реакції дітей на ситуації чи об’єкти, які сприймаються ними як загрозливі. Дитячі страхи викликають у дітей дискомфорт, збудження, бажання уникати або ховатися.Діти, які до школи не набули необхідного досвіду у спілкуванні з дорослими і однолітками, не впевнені у собі, бояться не виправдати очікування дорослих,  відчуваючи страх перед значущими дорослими [2].

Cтрах - це емоційна реакція сприйнятої загрози, що забезпечує захисний механізм виживання попереджаючи людину про небезпеку. Слабкі або помірні реакції страху вважаються нормальними і адаптивними, що спонукає людину до обережності в дійсно небезпечних ситуаціях. Термін «страх» часто вживається як синонім терміну «тривога». Загаломстрах умовно поділяють на ситуаційний (що виникає в незвичайних ситуаціях) і особистісно обумовлений (передбачений характером людини). Страх буває реальним і уявлюваним, гострим і хронічним. Прийнято виділяти також вікові страхи, появу яких найчастіше збігаються з певними змінами у життя дитини.

Однак страхи можуть бути дезадаптивними в тих випадках коли вони стають сильними і стійкими, що заважають нормальному виконанню фізичних , соціальних та інтелектуальних функцій. Страхи умовно поділяються на природні, соціальні і екзистенційні [4;98].

А.І. Захаров вперше у вітчизняній і світовій практиці розглянув причини виникнення та розвитку денних і нічних страхів у дітей. Вчений дослідив вплив соціальних  чинників на динаміку розвитку дитячих страхів.  [4].

Дитячі страхи у тій чи іншій мірі обумовлені віковими особливостями і мають тимчасовий характер. Але дитячі страхи, які зберігаються тривалий час і тяжко переживаються дитиною, говорять про нервову виснаженість малюка, що обумовлено неправильою поведінкою батьків, конфліктними стосунками у сім'ї та загалом є ознакою неблагополуччя.

На думку К. Хорні причини дитячого страху криються в основі «базальної тривоги» [4]. На думку З. Фройда страх - це афективний стан очікування небезпеки, подібні думки ми можемо прослідкувати у  А.В.Петровського, М.Г.Ярошевського, що визначають страх як стан, що спричинений уявною або реальною небезпекою. Як приклад  візьмемо «панічний страх» або «жах» [8],[5],[7],[10].

А. Адлер вважав, що страх походить від придушення агресивного потягу, що грає головну роль у повсякденному житті і в неврозі [1]. У соціальному розвитку людини страх виступає як один із засобів виховання оскільки, сформований страх покарання використовується як фактор регуляції поведінки. В умовах суспільства індивід користується захистом правових та інших соціальних інститутів  підвищена схильність до страху позбавляється пристосувального значення і традиційно оцінюється негативно [4],[8]. Сформовані реакції страху порівняно стійки і здатні зберігатися тривалий час. Тому виховання стійкості до страху зазвичай спрямоване не на позбавлення від нього , а на вироблення умінь володіти собою при його наявності  [9,5].

Страх виконує наступні функції: захисну, мотиваційну, адаптаційну , суспільно-контролюючу, культурну, пізнавальну виховну та онтологічну [9;3]. 

 До числа більш поширених страхів , які розвиваються в ранньому дитинстві , належать такі страхи: уявних істот , таких як привиди і відьми ; лікарів і , окремо , зубних лікарів; висоти ; тварин і комах ; монстрів і школи , часто у зв'язку з дистресом відділення ;смерті , часто в зв'язку з дистрессом відділення ; темряви , особливо під час засинання; ураганів , гроз та інших природних явищ , а також глибокої води[4].

Джерела дитячих страхів пов'язані з дією трьох чинників, таких як:

1. Вроджений характер. Кожен новонароджений приходить у цей світ з певним набором диспозицій або базисних рис особистості, так званим «темпераментом». Обумовлені темпераментом стилі реагування індивідуума яв-ся досить стійкими і , по всій видимості , роблять деяких дітей уразливими до розвитку страхів. Такі діти більшою мірою схильні до впливу стресогенних подій і , в той же час , менш здатні до володіння стресовим досвідом.

2. Досвід. Безпосереднє зіткнення з негативними подіями може призвести до розвитку страху за механізмом класичного обумовлення . Здатність раніше не лякає подразника викликати страх збільшується , коли він зв'язується з подією, яка вже викликає реакцію страху

3. Мислення і уява . Страхи можуть яв-ся результатом дитячої уяви, особливо коли в нього включаються хибні уявлення і помилкові міркування [3,4]. 
              Існують докази того, що страхи переживаються частіше і сильніше , коли вони мало виправдані, але послаблюються щодо дійсно загрозливих стимулів при ближчому знайомстві з ними. В підлітковому віці відбувається зміна в напрямку дорослого типу страхів , які стосуються особистих відносин з членами сім'ї і друзями [5], [4].

Деякі дослідники зазначають, що страх може розвиватися в дітейаж до настання підліткового віку, наприклад: в дітей віком від 1 до 3 років переважають нічні страхи, на2-му році життя, найчастіше проявляється страх несподіваних звуків, страх самотності, страх болю (і пов'язаний із цією страх медичних працівників). У дітей віком від 3-5 років характерні страхи самотності, темряви і замкнутого простору. В дітей 5 -7 років провідним стає страх смерті. Кожній дитині притаманні певні страхи .

Страх може виконувати певнусоціалізуючу чи навчальну роль в процесі формування особистості. Кожній здоровій дитині властиве відчуття страху, оскільки ця здатність має значення для самозбереження.

Список використаних джерел:

1.                Адлер А. Індивідуальна психологія як шлях до пізнання і самопізнання людини //.  М.: «Пітер» - 2000, 232с.

2.                Божович Л.И./Личность и ее формирование в детском возрасте//. /Питер/  М-2009, 400с.

3.                 Головін С.Ю Словник практичного психолога //.  М - 1998р, 566с

4.                Захаров А.И.  Дневные и ночные страхи у детей //. «СОЮЗ», СПб.: - 2000, 378с.

5.                Корсіні Р, Ауербах А. Психологічна енциклопедія, //. М– 1996, 1760с

6.                Павелків Р.В, Цигипало О.П.  «Дитяча психологія» //. – К.: Академвидав, 2005. – 368с.

7.                Психологический словарь // Петровский А.В, Ярошевский М.Г. Политиздат. М., 1990. –  494с.

8.                «Вікова і педагогічна психологія» // Скрипченко О.В, Долинська. Л.В. К. ; Каравела, 2009. – 456с.

9.                Фройд З. Психоанализ детских страхов. – СПб.: Азбука, 2013. – 288 с.

10.           Шапар В.Б «Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів». . – Харків: Прапор, 2009. – 672 с.