Башкірова Вікторія Михайлівна

студентка НПУ імені М.П. Драгоманова

victoria_prps(at)ukr.net 

Науковий керівник –

канд.психол. наук Кучеренко Є.В.

Відомо, що для того, щоб здійснювалася діяльність, необхідна достатня мотивація. Однією з характеристик мотиву є його сила. Вона впливає не лише на рівень активності людини, але і на успішність прояву цієї активності, зокрема - на ефективність діяльності. Чи приводить високий рівень мотивації до високих досягнень? Чи слід залучати додаткові мотиви (створюючи ситуацію змагання, актуалізуючи почуття відповідальності та ін..) для поліпшення рівня домагань? Хто буде краще виконувати діяльність: високо мотивована людина або середньо мотивована? Отже, актуальність даної проблеми визначається тим, що ефективна мотивація людини є одним з найбільш істотних факторів, що впливають на успішність та результативність діяльності.

У літературі досить широко представлені матеріали теоретичного вивчення мотивації, і зокрема, судження про неї як про комплексний феномен, пов'язаний з когнітивною, емоційною і вольовою сферами особистості. У численних дослідженнях показано, що ефективна робота немислима без відповідної мотивації. Причому її сила повинна бути адекватна меті діяльності. Якщо вона недостатня, мета діяльності не буде досягнута. При надмірній мотивації можуть мати місце помилки в роботі, порушення заходів безпеки, етичних норм діяльності та ін..  [3, c.95].

Серед усіх понять, які використовуються в психології для опису та пояснення спонукальних моментів у поведінці людини, найзагальнішими, основними є поняття мотивації і мотиву. Нємов Р.С. розглядає термін «мотивація» як ширше поняття за термін «мотив». Слово «мотивація» використовується в сучасній психології в двоякому сенсі: поняття, що означає систему факторів, що детермінують поведінку (сюди входять потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення і багато чого іншого), і як характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні.  Мотивацію, таким чином, можна визначити як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її початок, спрямованість і активність [2, c.463].

Аналіз праць вітчизняних вчених показав, що існують різні визначення поняття «мотивація».

Фєдосєєв В.Н. визначає мотивацію як сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукають людину до діяльності для досягнення поставлених цілей. [5, с.372]

Схоже визначення сформулював Турчинов А.І., розглядаючи мотивацію  як процес спонукання людини за допомогою внутрішньоособистісних і зовнішніх факторів до визначеної діяльності, направленої на досягнення індивіщуальних і загальних цілей. [4, с.190]

Векономічнихенциклопедіяхпоняття «мотиваціїя» пояснюєтьсяяк  спонуканнялюдинидопраці, щоєрезультуючоюсистемоювнутрішніхспонукальнихелементів, такихякпотреби, інтереси, ціннісніорієнтири, зодногобоку, зіншого – відображаючііфіксуючічвідомістюлюдинифакториизовнішньогосвіту, тобтостимули, щоспонукаютьдодіяльності.

Можнапрослідкувати, щовсітлумаченняданногопоняття, такчиінакше, сходятьсяводному: підмотивацієюрозуміютьсяактивнірушійнісили, яківизначаютьповедінкулюдини. Зодногобоку – спонукання, щонавязанезовні, азіншого – самоспонукання. Отже, найбільш змістовним буде наступне визначення: мотивація – це внутрішній стан людини, викликаний зовнішнім чи внутрішнім впливом, повязане з його потребами, які активізують, стимулюють і направляють його дії до поставленої цілі. Чим активнішими будуть дії людини, тим більш високими будуть можливості задоволення різноманітних потреб.

Актуальність проблеми мотивації не оскаржується ні наукою, ні практикою, оскільки від чіткої розробки ефективної системи мотивації залежить не тільки підвищення соціальної і творчої активності конкретних працівників, а й кінцеві результати діяльності підприємств різних форм власності та сфер діяльності.

  У вітчизняній і зарубіжній літературі є велика кількість наукових даних  щодо впливу мотивації (сукупності факторів, що спонукають, організовують і направляють поведінку людини) на успішність і ефективність виконання конкретної діяльності.

У численних дослідженнях показано, що ефективну роботу не можна уявити без відповідної мотивації. При чому її сила повинна бути адекватна меті діяльності. Якщо вона недостатня, мету діяльності не буде досягнуто. Але при надмірній мотивації можуть мати місце помилки в роботі, порушення заходів безпеки, етичних норм діяльності та ін.

У теоріях мотивації розглядається необхідність для людини задоволення яких-небудь потреб. Потреба змушує людину працювати. У змістовних теоріях (Ф. Тейлор, А.Маслоу, К.Албдерфер, Д.Мак-Клелланд, Ф.Герцберг) основна увага приділяється виявленню переліку спонукань людської активності, побудові їх ієрархії, виділенню типології мотивів і т.д.

Фредерік Тейлор сформулював класичну теорію мотивації, яка стверджує, що вчинками людей рухає бажання задовольняти зростаючі потреби, тому вони зацікавлені заробляти гроші. Виходячи з цієї ідеї, Тейлор створив систему стимуляції праці, яка передбачала підвищену винагороду за перевиконання норм виробітку і знижений в разі їх невиконання. Це змушувало більшість людей працювати на межі можливостей. [3, c.97]

Ф. Герцберг показав, що на поведінку людей впливає не лише задоволеність, але і незадоволеність тих чи інших потреб. Потреби він розбив на дві групи: мотиваційні та гігієнічні, пов'язані з умовою праці. Він показав, що можливість задоволення потреб у мотиваційних факторах підвищує результативність праці. Але коли потреби задоволені, їх вплив зникає. Незадоволеність в гігієнічних факторах значно знижує стимули до активної діяльності у людей. А задоволеність не викликає великого трудового піднесення, а лише створює передумови для нього. Герцберг вважає, що тільки заробітною платою мотивувати людей не можна. Для стимулювання трудових зусиль необхідне включення ще й мотиваційних факторів.[3, c.97]

Е.Лок вказував на те, що люди, працівники певної організації сприймають мету організації як свою власну і прагнуть до її досягнення. Якщо цілі реальні, конкретні, ясні, прийнятні для працівника, тим наполегливіше він буде до них прагнути. При цьому він отримує задоволення від процесу виконання роботи і, незважаючи на складність, зуміє досягти в ній великих результатів. Досягнення останніх підвищує мотивацію , а неуспіх - знижує. Людина працює не тільки з підвищеною ефективністю, але й максимально розкриває свої здібності і можливості. З вищесказаного можна зробити висновок про те, що поведінкою людини в трудовій діяльності керують потреби, викликані способом життя, особистісними особливостями і т.д. [3, с.98].

У даній роботі розглянуто вплив мотивації  людини на ефективність її діяльності. В якій мірі повинна бути мотивована людина, щоб вона досягла високих показників в роботі? Теоретичне вивчення проблеми дозволило виходити з припущення, що на процес ефективності праці людини істотний вплив роблять особистісні особливості працівника, а також його вмотивованість на успіх. Підвищенню ефективності праці в більшій мірі сприятимуть цілі й потреби працівника в його професійному зростанні.

Список використаної літератури:

1.                Немов Р. С. Общие основы психологии / 4-е изд. – М.:ВЛАДОС, 2003. – 463 с.

2.                Соловйова Н.І. Вплив мотивації на ефективність діяльності працівника // Труды СГУ,  №3, 2009. – 95-98 с.

3.                Управление персоналом: Учебник// ред. А.И.Турчинова. –М.: РАГС, 2008. – 190 с.

4.                Федосеев В.Н. Управление персоналом: Учебное пособие // М.: «МарТ», 2006. – 372 с.