Рибак  Тетяна Олександрівна

студентка НПУ імені М.П. Драгоманова

r_tanyushka@mail.ru

Науковий керівник –

кандидат психологічних  наук Є.В. Кучеренко

Враження, які одержує людина, відображаючи дійсність через свої органи чуттів чи в процесі мислення, не зникають безслідно, а фіксуються в мозку і зберігаються в ньому у вигляді образів, уявлень про предмети та явища, що сприймалися раніше. При потребі набутий досвід може бути відтворений і використаний у діяльності.

Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду називається пам'яттю.

Пам'ять є наріжним каменем психічного життя людини. Завдяки пам'яті вона може набувати потрібні для діяльності знання, вміння та навички. Людина, позбавлена пам'яті, зауважував І. М. Сеченов, постійно перебувала б у становищі новонародженого, була б істотою, не здатною нічого навчитися, ніщо опанувати  [1, c. 152].

       Па́м'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

У пам'яті розрізняють такі головні процеси: зберігання, відтворення та забування. Розглянемо детальніше один із них.

 Запам’ятовування — один з основних процесів пам’яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв’язків. Чим складніший матеріал, тим складніші тимчасові зв’язки, які утворюють підгрунтя запам’ятовування.

 Запам’ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.

Мимовільне запам’ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам’ятати. Довільне запам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву,воно має цілеспрямований характер. Воно має цілеспрямований характер, у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування.

Умовами успішного запам'ятовування є:

— багаторазове, розумно організоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;

— розбивка матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;

— розуміння тощо.

Найважливішим етапом закріплення  текстового або мовного матеріалу і його міцного збереження є повторення .

 Повторення - найважливіша умова оволодіння знаннями, вміннями, навичками. Дослідження психологів дозволили виявити деякі закономірності процесу повторення  [2, c. 224].

         По-перше, встановили, що заучування протікає нерівномірно: слідом за підйомом у відтворенні може наступити деяке зниження. При цьому це зниження носить тимчасовий характер, тому що з новими повтореннями збільшується здатність до пригадування.

         По-друге, заучування йде стрибками . Іноді кілька повторень поспіль не дають істотного приросту в пригадуванні. А потім при наступних повтореннях відбувається різке збільшення обсягу матеріалу, що запам'ятовується. Це можна пояснити тим, що сліди, що залишаються кожен раз при сприйнятті, спочатку бувають недостатніми для пригадування. Потім же, після декількох повторень, вплив цих слідів позначається відразу. І, як наслідок, людина пригадує велику кількість інформації.

         По-третє, якщо матеріал легкий для запам'ятовування, то перші повторення дають більший результат, ніж наступні. Кожне нове повторення призводить до незначного збільшення обсягу запомненного матеріалу. Це пояснюється тим, що основна, легка частина, запам'ятовується швидко. А що залишилася, більш важка частина, вимагає більшої кількості повторень.

         По-четверте, якщо матеріал складний, то процес запам'ятовування протікає спочатку повільно, а потім швидко . Це можна пояснити тим, що ефект від перших повторень недостатній, і обсяг матеріалу, що запам'ятовується збільшується лише при багаторазових повтореннях.

         По-п'яте, повторення потрібні не тільки тоді, коли ми вчимо матеріал, але й тоді, коли треба закріпити в пам'яті те, що ми вже вивчили . При повторенні заученого матеріалу міцність та тривалість його збереження на багато разів. Дуже важливо, щоб повторення було активним і різноманітним. Для цього перед учнями ставлять різні завдання: придумати приклади, відповісти на питання, накреслити схему, скласти таблицю і т.д. Слід зазначити, що при активному повторенні активізуються сформовані зв'язку. У результаті процес запам'ятовування протікає більш якісно. Прикладом активного повторення може служити переказ після прочитання тексту. Переказ - це не тільки розвиток мовлення, але й прекрасне тренування пам'яті  [3, с.528].

Давним-давно в одному з московських інститутів провели наступний експеримент. Чотирьом групам студентів читали один і той же уривок лекції. У першій групі "для надійності" прочитали його чотири рази. У другій - три рази, але один раз студенти донесли його. У третій - два читання і два переказу, у четвертій - один раз прочитали і три рази переказали. Різниця в засвоєнні матеріалу була настільки разючою, що висновок був зроблений однозначний:"Повторне (і багаторазове) читання навчального матеріалу - марна трата часу! Для ефективного запам'ятовування важливо активно повторити (переказати) матеріал" [1].

 Також важливою умовою ефективного запам'ятовування і збереження матеріалу в пам'яті є його правильний розподіл у часі .У психології відомі два способи повторення: концентроване і розподілене.При першому способі матеріал заучується в один прийом, повторення слід одне за іншим без перерви.При розподіленому повторенні кожне читання відокремлене від іншого деяким проміжком часу.

Проведені дослідження показують, що розподілене повторення раціональніше концентрованого. Воно економить час і сили, сприяючи більш міцному засвоєнню знань. Повне заучування при концентрованому способі зажадало 24 повторення, а при розподіленому способі - лише 10, тобто в 2,4 рази менше. При цьому розподілене повторення забезпечує і більшу міцність знань[3].

У психології існує таке поняття, як ремінісценція. Суть цього явища полягає в тому, що через деякий час згадується більше, ніж згадалося одразу.Таким чином, продуктивність відстроченого відтворення (через деякий час) набагато вище безпосереднього після запам'ятовування. У проміжках між запам'ятовуванням і відтворенням відбуваєть ся додаткове неусвідомлюване закріплення інформації  [4, с.268].

Щоб запам ятовування було ефективним необхідно:

1.                Повторювати інформацію відразу ж після її сприйняття (наприклад, прочитання), так як найбільша втрата інформації припадає на перші стадії запам'ятовування, наступні безпосередньо за сприйняттям.

2.                Проміжки часу між повтореннями потрібно по можливості подовжувати .

3.                Кількість повторень повинно вибиратися з деяким запасом , при цьому слід дотримуватися строгого правила: число повторень повинно бути таким, щоб протягом необхідного проміжку часу інформація не пропадала.

4.                Великі кількості інформації можна запам'ятовувати з допомогою приватного навчального методу, при якому повторюється пропозицію за пропозицією, віршована рядок за рядком тощо, прирікаючи, таким чином, заучувати матеріал на інтерференцію з самим собою  [5, с.222].

Отже, при роботі з великим за обсягом матеріалом важко буває добре запам'ятати текст як одне ціле. Текст доводиться запам'ятовувати частинами. Але і в такому випадку правильніше за все спочатку швиденько "пробігти" весь текст цілком і лише після цього розбити його на достатньо великі розділи, кожен з яких об'єднаний однією темою і в кожному з яких намічена, осмислена, нехай навіть вигадали тематична асоціація з розділами наступними. У результаті при першому відтворенні повторюється вже завчена раніше частина і запам'ятовується наступна. При другому - повторюються перші частини і запам'ятовуються такі, і так далі до повної перемоги, перемоги куди більш легкої, швидкої та вражаючою.

СПИСОК ВИКОРЕСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесе обучения. - М.: Прогресе, 1979. – 152 с.

2. Истомина 3. М. Развитие памяти: [Учсб. - метод. пособие]. - М, 1978. - 224 с.

3.Общая психология / [Под ред. С. Д. Максименко]. - М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1999.  – 528 с.

4.Психологія  /  [За ред. Г. С. Костюка].  - К.: Рад. школа, 1968. – 268 с.

5.Хомуленко Т. Б. Развитие высших форм памяти. - Харьков 1998.  –  222 с.