Ресенчук Галина Віталіївна

Студентка НПУ.ім.М.П.Драгоманова

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Науковий керівник-

канд. психол. Наук Є. В.Кучеренко. 

Великий внесок у вивчення синдрому психологічного перевтоми внесла американська дослідниця К. Маслач (1976). До речі, багато хто саме їй віддає пальму першості щодо введення цього терміна в медичну практику.

Спочатку цей термін застосовувався у відношенні людей, що професійно працюють у сфері хелперскіх професій (від англійського help - допомагати): лікарі, священики, педагоги, юристи, соціальні працівники, психотерапевти і т. д. У 1981р. Е. Moppoy запропонував яскравий емоційний образ, що відображає, на його думку, внутрішній стан працівника, що зазнає синдром професійного вигорання: "Запах палаючої психологічної проводки".

Далі проблему цього психологічного феномена професійно піднімали на 12-му Всесвітньому конгресі (серпень-вересень 1993 року м. Берн, Швейцарія), присвяченій питанням психосоматичних розладів (вчені - Кемпе, Лінднер, Сьютер, Зофнасс). [1]

Професійне вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без "розрядки" або "звільнення" від них. Професійне вигоряння веде до виснаження емоційно-енергійно і особистісних ресурсів людини. Останнім часом все частіше говорять не тільки про професійний стресі, а й про синдром професійного згоряння або вигоряння працівників (далі буде застосовуватися термін "професійне вигорання" як найбільш адекватний).

Професійне вигорання - це синдром, що розвивається на тлі хронічного стресу і веде до виснаження емоційно-енергійно і особистісних ресурсів працюючої людини. Професійне вигоряння виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної "розрядки" або "звільнення" від них. По суті, професійне вигоряння - це дистрес або третя стадія загального адаптаційного синдрому - стадія виснаження (за Г. Сельє)[2].

Розглянемо фактори, які впливають на професійне вигорання.

На даний момент немає однозначної відповіді на запитання про те, що ж є головним у виникненні професійного вигорання, що є основною причиною – особистісні характеристики людини чи організаційні.

1.До професійного вигорання більш схильні працівники, які змушені в силу своєї роботи багато і інтенсивно спілкуватись з різними людьми, знайомими і незнайомими. Тому цілком закономірно, що швидше «вигорають» люди, які мають інтровертований характер, індивідуально-психологічні особливості яких не поєднуються з професійними вимогами комунікативних професій. Вони не мають надлишку життєвої енергії, характеризуються скромністю і сором’язливістю, схильні до замкнутості і концентрації на предметі професійної діяльності. Саме вони здатні накопичувати емоційний дискомфорт без «скидання» негативних переживань у зовнішнє середовище. Також існує взаємозв’язок між вигоранням і тривожності, емоційною чутливістю, темпераментом.

2.Ще одна, найбільш вразлива категорія «вигораючих», - це люди, що з головою занурюються в роботу, зневажають і відсувають на другий план свої потреби. Вони схильні таким чином втікати від проблем, що виникають в особистому житті. У своєму прагненні до ідеалу такі люди стають надміру захопленими роботою. Вони відчувають сильну потребу бути необхідними і значимими. Звичайно, такі люди дуже залежать від зовнішніх оцінок, особливо схвалення. Більшість позитивних емоцій «вигораючі» знаходять у своїй професійній «вигораючі» знаходять у своїй професійній діяльності. Через це вони часто втрачають зв'язок із своїми родичами і знайомими. У багатьох немає нікого, крім дружини чи чоловіка, з ким можна було є поговорити відверто.

3.Також до синдрому професійного вигорання більш схильні люди, що відчувають постійний внутрішній особистісний конфлікт, пов'язаний із роботою (наприклад, жінки, в яких існує внутрішнє протиріччя між роботою і сім’єю).

4.Результати досліджень показують, що найбільш чутливими до вигорання, є молоді люди (19-25 р.), які при зіткненні з реальною дійсністю, що не відповідає їх очікуванню, отримують емоційний шок, та люди старшого віку (40-50 р.).

5.Досить часто можна спостерігати як у чоловіків, так і у жінок, професійне вигорання у віці 30 р. можливою причиною є криза 30 років, яку психологи часто називають «проблемою сенсу життя». Оглядаючись на пройдений шлях, людина бачить, як при сформованому і зовні благополучному житті все-таки недосконала її особистість. Багато фахівців говорять про те, що критично переглядають своє життя. Відбувається переоцінка цінностей і буває так, що кар’єрні досягнення в цьому віці втрачають сенс.

6.Існують дослідження, що свідчать про взаємозв’язок сімейного стану і вигорання. Більш висока схильність до вигорання є у неодружених осіб (особливо чоловічої статі). Причому, холостяки в більшій мірі схильні до вигорання навіть у порівнянні з розведеними чоловіками.

7.Доведено, що чоловіки більш схильні до деперсоналізації, а жінки – до емоційного виснаження. Чоловіки виявилися більш чутливими до впливу таких стресових ситуацій, які вимагали від них демонстрації чисто чоловічої якості (сили, відваги). Жінки виявилися більш чутливими до стресових ситуацій, які вимагали від них співпереживання, виховательки навичок, покори. Жінка, що працює, отримує більш високі робочі перенавантаження (в порівнянні з чоловіками) через додаткові домашні та сімейні обов’язки.

8.Існують дані про позитивний зв'язок між рівнем освіти і вигоранням. Приводом до цього можуть бути завищені вимоги людей з більш високим рівнем освіти, неможливість реалізації (людина займає не ту посаду, на яку вона могла б претендувати, або не ту, на яку вчилася) [3].

Список використаних джерел:

1. Водоп'янова Н.Є., Старченкове Є.С. Синдром вигоряння: діагностика та профілактика .- СПб., 2005.

2. http://megasite.in.ua/57021-sindrom-profesijjnogo-vigorannya.html

3. Дудяк В. «Емоційне вигорання», Київ, ГЛАВНИК, 2007р.