Психологія терористів-смертників

Чукань Ірина Леонідівна,

студентка НПУ імені М.П. Драгоманова

Науковий керівник –

канд. філос. наук, доцент кафедри культурології

Д. В. Брильов

Звертаючись до проблеми терористів-смертників в сучасному ісламі, які зазвичай фігурують в ЗМІ та у висловлюваннях прихильників так званого «збройного джигаду» (або малого джигаду) як «шахіди», слід зазначити велику складність цієї проблеми, оскільки ми можемо спостерігати серйозні суперечки, які точаться навколо неї всередині ісламської спільноти. Переважна більшість релігійних авторитетів сучасного ісламу стверджують, що самогубство та вбивство невинних людей суворо заборонено в ісламі. Водночас існує велика кількість ісламістських угруповань, які використовують практику терористичних актів з використанням смертників-камікадзе саме під релігійними гаслами. Як зазначає В.А. Яременко, «…іслам оспівує життя та його переваги, а не смерть, в ньому немає культу мучеників. Мученик – це той, хто страждає від дій ворогів ісламу та в силу своєї віри, а не за політичними переконаннями» [5].

Однак, як ми вже зазначили, певні ісламістськи течії підносять акції смертників і докладають багато зусиль для того, щоб розповсюдити «культ смерті» в свідомості простих мусульман. При цьому їм доводиться апелювати до існуючого в шиїтському ісламі культу мучеництва, оскільки лише так можна обійти загальноісламську заборону на самогубство. Тому для розуміння ідей та ідеології сучасних терористів-смертників, які вважають себе шахідами, слід звернутися до розуміння цього феномену в самому шиїзмі.

Так, на думку одного з ідеологів Ісламської революції в Ірані Алі Шаріаті, «Шахід – це той, хто заперечує все своє існування в ім'я сакрального ідеалу, в який  всі вірять. Це природно, що вся святість даного ідеалу і тієї мети переноситься на його існування. Правда, його існування раптово обернулося не-існуванням, проте він увібрав в себе всю цінність тієї ідеї, за яку він віддав життя. Тому не дивно, що в очах людей він сам знайшов святість. Таким чином, людина стає абсолютною людиною, оскільки вона більше не є ні особистістю, ні індивідом. Вона – ідея. Вона була індивідом, який пожертвував собою заради ідеї. Тепер же вона сама стала ідеєю».[1]

Психологічно майбутній терорист-смертник, який сприймає себе в якості шахіду, переходить в інший статус. Відтепер кожен його крок, кожен вчинок набувають величезної важливості, він відчуває абсолютно нову мотивацію; зростає самооцінка. Він вже не належить собі самому, а є власністю умми і Аллага. Психічний горизонт звужується: людина живе лише думкою про майбутній подвиг і майбутні перетворення; етичні установки і особистість у цілому зазнають серйозних змін. Тим не менш, це аж ніяк не означає, що так званий «шахід» перетворюється на робота або зомбі, – його функції сприйняття не порушені, відсутні розлади мислення або емоційної сфери. Сумніви і страхи також нікуди не діваються, так само як і здатність до нормальної, людської адекватної комунікації. [2]

З точки зору психолога, терорист-смертник – заручник і жертва системи патогенних вірувань і групової змови, його смерть всіх влаштовує, його життя коштує набагато менше, ніж загибель. Система відчуває свою нестійкість в сучасному, дуже швидко мінливому світі, систему роздирають внутрішні протиріччя, і вона відчайдушно захищається, приносячи в жертву далеко не найгірших зі своїх дітей.

За великим рахунком, практика психологічної обробки терористів-смертників відома. Можуть в цих цілях використовуватися і наркотики, але, швидше за все, як виняток. Адже, що б там не говорили, а для проведення теракту потрібен тверезий розум, особлива мобілізованність, а напханий наркотиками може зірватися, повести себе не так, як вимагає ситуація. В основі ж підготовки смертників лежать виснажливі тренінги, в ході яких відбувається трансформація особистості, людина стає іншою. Інструктори нерідко використовують рекомендації відомих теоретиків збройного джигаду, зокрема одного з лідерів «Хезболли» шейха Аль-Харб:  «Ти почнеш жити тільки тоді, – навчас він майбутнього смертника, – коли вб'єш своє «я». «Я» – це замаскований сатана. Вб'єш його, і ти будеш спасенний. Мусульманин щасливий тому, що він може повністю знищити своє «я». В ісламі є відповіді на всі запитання. Що має робити людина – так це коритися правилам і не ставити запитань ». [5]

Як правило, бойовики набирають у групу смертників знайомих між собою. Вони постійно разом, спілкуються, підтримують один одного. І коли приходить потрібний момент, не можуть «дати слабину». Адже вийде, що вони зрадили близьких. Один з арабських терористів-самовбивць, що залишився в живих, розповідав: в ході психологічної обробки імітується похоронна процедура. Щоб людина побачила, з якими почестями він буде похований.

Іншими словами, підготовка смертника – складний процес зміни свідомості, кінцевим результатом якого є приведення його у такий стан, коли він сприймає навколишній світ як щось вороже, що заслуговує не тільки презирства, а й знищення. І зробити це можеш ти один, в ім'я своїх товаришів по боротьбі, ти їх остання надія. Не хвилює, що подумають про тебе ці жалюгідні люди, які не входять у наше братство. Завтра тебе всі зрозуміють і оцінять твій подвиг. А сьогодні залишається спорядити пояс з вибухівкою або направити вантажівку з нею в ціль ...[2]

Підготовка ведеться в спеціальних таборах. За даними Держдепу США, тільки в Лівані таких налічується 23. Близько 10 «об'єктів» є на території Палестинської автономії. Останнім часом з'явилися повідомлення, що такі табори створюються і на території країн СНД. Що стосується Чечні, то тут підготовка смертників (майже конвеєрна) здійснюється в так званому «диверсійному батальйоні шахідів» Шаміля Басаєва під назвою «Ріядус саліхин».

В даний час існує великий соціальне замовлення на психологічні методи профілактики тероризму. Раміль Гаріфулін, наводить три основні методи:

1. Методи психологічного тестування і виявлення осіб, схильних до терористичних актів.

2. Профілактика тероризму серед підростаючого покоління, що ведеться на основі виховання захисту проти зомбування і маніпулювання (в тому числі духовного).

3. Навчання пильності та спостережливості до можливих терористичних актів.

Таким чином, для того, щоб успішно вести профілактичну антитерористичну діяльність, необхідно знати типологію потенційних терористів-самогубців: «шахідів», камікадзе і ін..

Як пише Раміль Гаріфулін, існує наступна типологія потенційних терористів-смертників.

1. Терористи-екзістенціали. Необхідно визнати, що в основі психотехнології виробництва самогубців лежить не тільки мистецтво маніпулювання психопатологічною свідомістю потенційного терориста-смертника, а й феномен екзистенції, властивий всім людям – прихованої здібності людей жертвувати своїм життям заради Великої Мети або Цінності (дітей, вітчизни, Бога, Святого і т. п.) і на цій основі відчувати свою унікальну сутність і цінність. Це різновид духовної форми прояву інстинкту бажання власної смерті. Заради відчуття цієї екзистенції багато хто штучним способом піддають себе різним ризикам: грають в російську рулетку, йдуть на війну, займаються екстримом і т. п. Саме подолання цього вищого бар'єру є джерелом специфічної ейфорії, званої відчуттям екзистенції. Людина завжди душею відкрита для того, щоб відчути свою екзистенцію, відчуття якої, згідно екзистенціальній філософії, можливе тільки у граничній ситуації між життям і смертю. Саме екзистенціалісти, на думку багатьох дослідників, підготували теракт 11 вересня в США. Тут не було ніякого зомбування, ніякої психопатології, це були нормальні з психічної точки зору люди, в силу того, що вони творчо і розумно провели цей терористичний акт.

Неусвідомлювана (замаскована) цікавість до власної смерті є у всіх. Тільки в стані екзистенції можливе справжнє відчуття життя і себе. Втім, саме цю здатність організатори тероризму і використовують у своїх психотехнологіях духовного і псевдорелігійного маніпулювання.

Екзистенціали найбільш непередбачувані з точки зору виявлення особистості. Часом важко навіть припустити, що хтось із них може бути здатним на теракт. Зокрема, теракт може бути протестом проти глобалізації і соціального зомбування.

2. Терористи-психопати. Якщо терористи-екзистенціали діють на підставі вищої форми інстинкту власної смерті, то цей тип грунтується на нижчому рівні інстинкту власної смерті. Він проявляється у вигляді психопатологічної агресії, маніакального синдрому і манії власної величі (прославитися на весь світ по телевізору, стати Святим, Обраним і т. п.) Саме вони найчастіше стріляють у чиновників та здійснюють замахи на високопосадовців. Такий тип вимагає найменшої обробки та маніпуляції. Їм досить вказати на мішень впливу і обгрунтувати цінності, які смертник «отримає» після своєї смерті.

3. Терористи-суїцидники. Вони страждають сильними депресіями, завдяки яким у них відсутні цінності та сенс життя (позитивні переживання і т. п.), які прив'язували б їх до життя. Цей тип бажає позбутися від цих страждань, знищивши власне життя. Організатори тероризму просять їх про те, щоб це знищення сталося з «користю» не тільки для них (суїцидників), а й для інших, тобто в потрібній для терористичного акту ситуації. Цей тип ніби продає або жертвує свої суїцидні бажання на благо тероризму. Організатор тероризму створює такі умови, щоб посилити суїцидні бажання своєї жертви і скористатися ними.

4. Терористи-інфантили. Це часто безграмотні, інфантильні (не здатні до навчання і пізнання) і незаможні фанати (зокрема релігійні), які примітивно вірять в існування «того світу», де буде повний достаток усіляких задоволень і радощів. Їхня віра заснована на злиднях і голоді, від яких вони страждали протягом цього життя. Організатори тероризму завжди знають, що «годувати» таких смертників не можна, щоб вони завжди мали бажання «наїстися» в раю. Серед цієї групи багато хворих початковою формою олігофренії. Психотехнологія маніпулювання в даному випадку ґрунтується на когнітивних структурах (незнанні і безграмотності жертви).

5. Терористи-зомбі. Це одна з найпоширеніших технологій маніпулювання, заснована на впливі на психофізіологічні структури. У цьому випадку штучно (часто прихованим чином, через систематичне і довгострокове підсипання наркотику в чай і супи) створюється психологічна і фізична залежність від психоактивних речовин. На цій основі розвивається сильна депресія, що дозволяє «закачувати» у свідомість інформацію про ворога, який є причиною всіх страждань даної жертви. Хоча головним ворогом виявляється наркотик, про який жертва поки не здогадується. Надмірне періодичне вживання наркотику поступово призводить до деградації свідомості і втрати психічного контролю, що сприяє більш ефективному проведенню зовнішніх установок (тобто наркогіпнозу і зомбування) на проведення конкретних терористичних дій. У цьому випадку смертника завжди ведуть (пасуть) і лише на заключній стадії залишають одну. Очевидно, що зомбі найчастіше жінки, в силу того, що деградаційні процеси, викликані наркотиком, у них протікають швидше, ніж у чоловіків.

6. Терористки-вдови.  Особливо слід виділити феномен, який Раміль Гаріфулін називає «феноменом вічно страждаючої вдови». Соціально-психологічні дослідження показують, що багато вдов після смерті чоловіка дуже довго, аж до власної смерті, страждають депресією. І часто це буває пов'язано не з почуттями вдови до померлого, а затяжною депресією, викликаної її алкоголізацією, яка розпочалася з дня поминок. Іншими словами, має місце феномен вторинної депресії, жодним чином не пов'язаної зі смертю чоловіка (первинна депресія), а пов'язаний з алкоголізмом вдови. (Більшість непитущих вдів так не страждають). Хоча вдові може здаватися, що всі її страждання викликані смертю чоловіка. Саме цей феномен використовують організатори тероризму.

Завдання терористів – перехопити таку страждаючу вдову з рук родичів і лікарів і надати їй «свою допомогу». Її підсаджують на наркотики, щоб зняти муки страждання. Завдяки цьому, у міру розвитку наркотичної залежності депресія за чоловіком лише збільшується. На цій основі впроваджуються установки «помститися за смерть чоловіка».

7. Терористи-солідарники. У цьому випадку почуття солідарності стає небезпечною психологічної пасткою для потенційного терориста-смертника. Він не повинен підводити тих, хто вже пішов у рай. Він повинен так само, як і вони, піти з цього світу і «зустрітися з ними в раю», так як вони його там чекають. Психологами ще не до кінця вивчений феномен солідарності. Але вже існують методи нейролінгвістичного програмування, спрямовані на зняття залежності від небезпечної солідарності.

Сучасний тероризм – це транстероризм, який змішався не тільки з політикою та економікою, а й релігією. Для сучасних терористів немає конкретного ворога, саме тому часто гинуть ні в чому невинні люди. Для терористів важливіше не саме насильство як таке, а той резонанс, який може бути викликаний терактом у всьому світі. «Шахіди» стали постмодерновими камікадзе.

Список використаної літератури

1. Али Шариати. Джихад и шахадат. [Електронний ресурс]/Али Шариати – Режим доступу до журналу: http://www.fatuma.net/blog/text/shariati1 - Заголовок з екрану
2. Каменецкий А. Психология Терроризма. [Електронний ресурс]/ Каменецкий Александр – Режим доступу до журналу: http://samlib.ru/k/kamenetskij_a_m/psyhology_of_terror.shtml  – Заголовок  з екрану
3. Лубський В. І. Сучасний іслам і питання війни і миру// Світогляд – К. 1990. – №1
4. Рамиль Гарифуллин. Смертники. Психология шахидов. [Електронний ресурс]/ Рамиль Гарифуллин – Режим доступу до журналу:  http://apn-nn.ru/540351.html – Заголовок з екрану
5. Шахиды, тероризм и самоубивство в исламе. [Електронний ресурс]/ – Режим доступу до журналу:  http://middleeast.org.ua/islamworld/7.htm