Студентські будівельні загони:

деякі аспекти повсякденного життя (1959-1989 рр.)

Ралко Роман Сергійович,

здобувач Інституту історії України НАН України,

ralkoroman@ukr.net

Науковий керівник –

д.іст.наук, проф. Коляда Ігор Анатолійович

Історію певної епохи неможливо відобразити без картини повсякдення. Студентство як соціальна група впродовж останнього десятиліття є об’єктом дослідження сучасних українських істориків. Однак, приділяючи значну увагу вивченню активної участі студентської молоді в громадсько-політичному та революційному рухах, автори не зосереджують уваги на участі студентства у такій організованій суспільній формі, як студентський будівельний рух, що зародився в СРСР у другій половині ХХ ст. На сьогодні в українській історичній науці відсутнє комплексне дослідження, де розглядалися б питання, які стосувалися повсякденного життя студентської молоді у будівельних загонах: мотивів участі, умов проживання, виробничій діяльності, відпочинку та дозвіллю, участі у громадсько-політичному житті та ін.. Актуальність дослідження посилюється потребою врахування досвіду минулого у процесі підготовки висококваліфікованих спеціалістів для різних галузей господарства сучасної України, а також залучення покоління молоді до соціальної діяльності.

Деякі аспекти з історії повсякденного життя студентських будівельних загонів у СРСР, в тому числі УРСР у подаються у дослідженнях таких вчених, як Е. Артемьев [1], О. Бухаріна. [2], В. Приступка [7], Н. Хоменко[9], І. Шкурка [13], проте аспекти дослідження повсякденного життя студентської молоді у студбудзагонах залишились поза їхньою увагою. Це обумовлює наукову новизну нашого дослідження. Метою якого є охарактеризувати організації дозвілля і побуту у студентських будівельних загонах.

Студентський будівельний рух – це масовий рух кількох поколінь радянської студентської молоді, який був спрямований на надання допомоги у будівництві важливих народногосподарських комплексів радянської держави.

Участь у студентських будівельних загонах була добровільною. Але, як зазначає Н. Хоменко, стати бійцем студентського будівельного загону всі бажаючі не мали змоги. Тому для відбору влаштовувалися своєрідні конкурси. Їх проводили самі студенти. Критеріями відбору були: успішне навчання, активна участь у громадській роботі, спортивна загартованість, міцне здоров’я, в ставленні інтересів колективу над власними, в дотриманні дисципліни та техніки безпеки. Під час виробничої діяльності студентів об’єднували в загони по 40 осіб, їх роботою керував студентський штаб на чолі з командиром, який призначався вузівським комітетом комсомолу [9, с. 211].

За статистичними підрахунками російського дослідника С. Іваненкова в студентському будівельному руху за період 1959 – 1989 рр. у ньому взяло участь 14 537 395 юнаків і дівчат. Варто відзначити, що щорічні заявки у студентські загони були у межах 1,5 млн., а реальна можливість відправити працювати влітку було не більше 800-850 тис. студентів [3].

Всесоюзний Ленінський комуністичний союз молоді (ВЛКСМ або ж комсомолу) був центральним керуючим органом у діяльності студентських будівельних загонів, який делегував свої повноваження місцевими комсомольським комітетам та штабам студентських будівельних загонів.

За спогадами учасників будівельних загонів, відразу після прибуття до місця дислокації студбудзагін розквартировувався. Умови для проживання були різними, і залежали від регіону, де мав працювати загін: на цілині – тимчасово зведені спороди для життя студентів, на Далекому Сході – господарські об’єкти пристосовані для життя. Як згадує член студентського будівельного загону КДПІ ім.. О.М. Горького Дмитро Григорович Омельченко (Тюменьска область, 1977 р.): «Після приїзду до селища Бєлозорька, де мав працювати загін, нас відразу направили до місця нашого проживання. Ним послужив недобудований господарський комплекс, проте цілком пристосований для комфортного проживання на період виробничої діяльності на об’єкті. Єдине, що дуже дошкуляло, так це велика кількість комарів!! це була своєрідна особливість цього краю [4]».

«Харчування у загонах було організовано на високому рівні, - пригадує Дмитро Григорович. – Продуктами та водою забезпечували організації на балансі, яких перебували студентські будівельні загони. Їжу доводилося готувати самим, для цього в загін брали двох-трьох дівчат, що мали все це організовувати, їм допомагали й інші члени студбудзагону, що з якихось причин не могли працювали на виробничому об’єкті [4]».

Особлива увага районних штабів студентських будівельних загонів була спрямована на дотримання вимог «Статуту студентського будівельного загону» 1977 р (до цього часу «Статуту студентського будівельного загону» 1969 р.) та дисципліни у загонах. Як свідчать архівні документи, розпорядок дня у студентських будівельних загонах СРСР, у тому числі й загонах, які формувалися на базі внз УРСР, що працювали на цілині (Казахстанська РСР) був наступним:

• ØПідйом – 6.00;
• ØЗарядка – 6.10-6.25;
• ØТуалет – 6.25-6.35;
• ØСніданок – 6.35-7.00;
• ØЛінійка – 7.00-7.10;
• ØВиробнича діяльність – 7.10-13.00;
• ØОбідній перерив – 13.00-15.00;
• ØВиробнича діяльність – 15.00-19.00;
• ØВечеря – 19.00-19.30;
• ØКультурно-масові заходи – 19.30-21.45;
• ØВечірня лінійка – 21.45-22.00;
• ØВідбій – 22.00 [10,арк. 18].

Дещо іншим був робочий графік у загонах, що працювали на Далекому Сході. У своїх спогадає Дмитро Григорович Омельченко відзначає: «О 7-й годині був підйом, а у 8 годині загін вже мав бути на виробничому об’єкті і працювали до 20 години, з двох годинним обіднім переривом! Вихідних всього було два на шість-вісім робочих тижнів: перший день на день бійця студентського будівельного загону, а у другий день мав відбуватися якийсь спільний захід з місцевим населенням [4]»! Студбудзагонівець Іван Іванович Дробот (1974-1976 рр.) додає: «Але й при такому напруженому графіку ми знаходили в собі сили зібратися ввечері біля вогнища, поспівати пісень під гітару, влаштовувати там різні конкурси та забави [6]».

Життя студентських будівельних загонах складалося не тільки з виробничої діяльності, а й організації відпочинку та дозвілля. Як згадує командир студбудзагону «Славутич» (1975 р.) Олександр Петрович Реєнт: «Хоча ми й були далеко від дому, часто самі собі влаштовували свята й залучали до них місцеве населення. У різних загонах були свої традиції. Але далеко від дому намагалися святкувати звичні для себе свята. Виготовляли подарунки, щоб привітати один одного, слали додому телеграми з вітаннями-листівками [5]». Традиційними були свята: «Закопування зеленого змія» заходи, що проводилися за 1-2 дня до від’їзду на цілину. Метою було припинення розпивати спиртні напої на час трудового десанту; 23 лютого (23 липня); цілинний Новий рік (з 31 липня на 1 серпня); 8 березня (8 серпня); 14 лютого (14 серпня). У ці дні члени загону готували подарунки, малювали один одному листівки, вітали керівництво, надсилали телеграми своїм колегам з інших загонів [8].

Існували й інші свята, такі як День спорту, День ввічливості, День Нептуна, День будівельника, День сміху, День анархії і т.д. Особливо цікаво проходило свято – «ДМБ» («День молодого бійця»). У цей день штаб обирався із молодих бійців-першоцілинників. Вони мінялися місцями з «дідами» і «муштрували» їх. Проте найвеселішою була «Посвята у зеленку» - перший день перебування загону на будівництві, коли нових бійців провіряли на витримку та мужність. Випробування були важкими і простими, але завжди веселими та з видумкою [8].

Проте, як згадує Іван Іванович Дробот: «Найбільшою подією для студентів-будзагонівців було відзначення «Дня бійця студентського будівельного загону» (тобто свого професійного свята) – це був офіційний вихідний (один з двох-трьох за весь період робіт), для нас організовувалася концертна програма, проводилися екскурсії, де ми мали змогу ознайомитися з місцевим колоритом та традиціями [6]».

Важливим компонентом повсякденного життя студентського будівельного загону було проведення ідейно-виховної та суспільно-корисної роботи серед місцевого населення. Ця діяльність найкраще реалізовувалася у «дальніх» загонах, адже в повній мірі саме там реалізовувалися основі принципи життєдіяльності студбудзагонів. У радгоспах, де працювали студентські будівельні загони внз з УРСР, організовувалися спортивні секції, кружки художньої самодіяльності, фотовиставки (наприклад, у 1966 р., силами студентів-будівельників була організована виставка кольорового фото «Живописна Україна», що розповідала повсякденне життя, природу українського народу [11,арк. 13]).

Крім такого виду робіт, традиційно організовувалися суботники, на яких проводився ремонт старих і будівництво нових спортивних майданчиків, студенти допомагали підготовлювати школи до нового навчального року, брали участь ремонтних роботах по відновленню дитячих садків і ясел [11,арк. 16].

У загонах була присутня й характерні для СРСР періоду 1960-1980-х рр. лекторії. Головним завданням лекційної пропаганди було висвітлення основних подій суспільно-політичного життя та з положеннями основних документів ЦК КПРС [12,арк. 26]. Кожного року студентами читалося більше півтори тисячі лекцій. Регулярними були теми лекцій про міжнародну ситуацію, подавалася інформація про новітні досягнення у науці та техніці, медицини, крім того, читалися лекції з історії Країни Рад, республіки, області [12,арк. 26-27].

Одним з аспектів повсякденного життя студбудзагону було випуск друкованих органів, що організовувалися на місцях дислокації самими студентами [12,арк. 28].

Постійним друкованим органом Районного штабу студентських будівельних загонів Кустанайської області Казахстанської РСР, що формувалися на базі внз УРСР була щотижнева газета «Орбіта», яка друкувала велику кількість матеріалів з історії виникнення і становлення студентського будівельного руху, розповідалося про передові будівельні загони. Ціла серія матеріалів про студентські будівельні загони подавалась у рубриці «З життя загонів», «Наші інтерв’ю». Редакція щотижневика організовувала конкурси: конкурс красоти «Міс Орбіта», фотоконкурси «Фотогоризонти Орбіти» та ін [12,арк. 28-29].

Таким чином, ВЛКСМ була центральним керуючим органом у діяльності студентських будівельних загонів, яка делегувала свої повноваження місцевим комітетам комсомолу та штабам студбудзагонів різних рівнів. Життя та побут організовувалися на досить високу рівні, але й багато чого залежало від самих студентів та керівного складу загону, від їх вміння до самоорганізації та самодисципліни, творчості, ініціативності. Особлива увага приділялася дотриманню у загонах статутних документів різного рівня, що, на наш погляд, було запорукою не лише успішної виробничої діяльності, а й організації насиненого різними формами дозвілля та відпочинку кожного члена студбудзагону. Ще одним важливим аспектом у діяльності студентських будівельних загонів була участь у громадсько-політичній з місцевим населенням, що відігравало важливу роль у підготовці висококваліфікованих спеціалістів та формування самосвідомості у студентів.

Список використаних джерел та літератури

1. 1.Артемьев Е. Ф. Ступени возмужания. История, опыт патриотического движения студенческих отрядов / Артемьев Е. Ф. – М.: Изд-во Молодая гвардия, 1983. – 254 с.
2. 2.Бухарина О. А. Студенческие строительные отряды Тамбовской области: исторический опыт: дис… канд. ист. наук / Бухарина О. А. – Тамбов, 2006. – 170 с.
3. 3.Иваненков С.П. Студенческие трудовые отряды: опыт, анализ, перспективы [електронний ресурс]/ С. П. Иваненков, И. Е. Сазонов. – Санкт-Петербург.: Питер, 2001г. – Режим доступу: http://ivantnkovs.narod.ru.
4. 4.Інтерв’ю з Дмитром Григоровичем Омельченко, заступником директора Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді. У 1978 р. закінчив Київський державний педагогічний інститут імені О.М. Горького. Розмова тривала 1 год. 15 хв. Запис зроблено 26 жовтня 2012 р.
5. 5.Інтерв’ю з Олександром Петровичем Реєнтом (1940 р. н.), доктором історичних наук, професором, член-кореспондентом НАН України, заслуженим діячем науки і техніки України. Заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу історії України ХІХ — початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України, голова Національної спілки краєзнавців України. У 1975 р. закінчив Київський державний педагогічний інститут імені О.М. Горького. Розмова тривала 45 хв. Запис зроблено 30 листопада 2011 р.
6. 6.Інтерв’ю з Іваном Івановичем Дроботом (1951 р. н.), доктором історичних наук, професором. Директором Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та завідувач кафедри Історії України того ж університету. Академік АН ВШ України з 2009 року. У 1977 р. закінчив Київський державний педагогічний інститут імені О.М. Горького. Розмова тривала 1 год. 10 хв. Запис зроблено 19 вересня 2012 р.
7. 7.Приступко В. А. Студенческие отряды: исторический опыт 1959-1990 годов / Приступко В. А. – М.: Изд-во Московского гуманитарного ун-та, 2008. – 294 с.
8. 8.Студенческие строительные отряды // http:// ru. wikipedia. оrg / wiki /
9. 9.Хоменко Н. М. Повсякденне життя студентської молоді України (1950 - 1960-ті рр.): дис... канд. іст. Наук / Хоменко Н. М. – Київ, 2008. – 288 с.
10. 10.Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі ЦДАГО України). Ф. 7. – Оп. 20. Спр. – 269. – Звіт про роботу студентського будівельного загону України на будівництві цілинних радгоспів Кустанайської області. – Червень-серпень, 1967 р. – 69 Арк.
11. 11.ЦДАГО України. Ф. 7. – Оп. 20.Спр. – 272. – Звіт про ідейно-виховну роботу студентських будівельних загонів «Дніпро», «Донбас», «Ватра», «Прометей» в Кустанайській області. – Червень-серпень, 1967 р. – 78 Арк.
12. 12.ЦДАГО України. Ф. 7. – Оп. 20.Спр.Спр. – 271. – Звіт про роботу Кустанайського обласного студентського будівельного загону. – Січень – грудень, 1967 р. – 49 Арк.
13. 13.Шкурко І. І. Соціально-гуманітарна і політична підготовка майбутніх учителів /історико-педагогічний аспект/ навч. посібник / Шкурко І. І.. – К.:КДПІ, 1992. -144 с.