ГІПНОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ ЕМОЦІЙНО-ПОВЕДІНКОВИХ РОЗЛАДІВ ОСОБИСТОСТІ: ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ

Кучеренко Єгор Валерійович,
к. психол. н., старший викладач НПУ імені М. П. Драгоманова
Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

 Емоційно-поведінкові розлади – це психологічна проблема, що стосується більшості наших співвітчизників, які мають високу тривожність, сором'язливість чи замкненість, характеризуються невпевненістю у собі або ж агресивні, нестримні, занадто демонстративні в спілкуванні тощо. Ми розглядаємо емоції як психічні переживання індивіда, що можуть супроводжуватись фізіологічними змінами в його організмі та сприймаються зовні як поведінкові реакції особистості у формі рухів обличчя, тіла та інших невербальних засобів. Емоції поділяються на нормативні та патологічні. Так само диференціюють почуття – емоційні стани, які мають особистісний, а не ситуативний характер і стабілізуються як наслідок сильних емоцій. Поведінка – це сукупність емоційно-рухових актів, за допомогою яких особистість свідомо чи несвідомо реалізовує свою активність в соціумі. Причинами поведінкових розладів у клієнтів юнацького та дорослого віку можуть бути безвілля (абулія), лінощі, відсутність самоконтролю, невміння розслаблятись, а також емоційне неблагополуччя – постійний сум, пригнічений настрій, почуття тривоги, невизначений страх, роздратованість тощо. У цій статті ми висвітлюємо етапи та особливості роботи з такими клієнтами.
Гіпнологічна корекція негативних (на думку клієнта) емоційних станів та поведінкових реакцій передбачає застосування гіпнозу як методу особистісно-зорієнтованої (немедичної) психотерапії, в якій нормативність чи патологічність емоцій та поведінки визначається самим клієнтом [1, с. 22]. Це означає, що будь-яка інша (не гіпологічна) корекція, як правило, спрямована на підлаштування емоційної сфери клієнта до встановлених психологічних норм з ознаками стереотипної поведінки. Тобто нормальна людина (психічно здорова) повинна виражати свої емоції і поводитись лише так, «як треба» і «як заведено». Однак саме за допомогою гіпнозу клієнт може встановити, чому свої негативні емоції він вважає нормативними, а поведінку, яку супроводжують ці емоції, – проблемною для нього чи (та) інших. Тому гіпноз застосовують не тільки в симптоматичній, але й у каузальній (причинній) психологічній корекції.
У кожному з нас підсвідомий елемент психіки нагадує п'ятирічну дитину, яка буквально сприймає почуте і побачене, не розуміє слово «ні» та постійно ображається, соромиться, тривожиться і боїться. Тобто кожна людина внаслідок виховання та соціалізації діє за певними соціально детермінованими програмами, які спочатку формуються свідомо, а згодом переходять у підсвідомість як звичка до негативних емоційно-поведінкових реакцій. Саме тому в гіпнологічній корекції будь-який емоційно-поведінковий розлад завжди розглядається як наслідок сильного емоційного переживання, яке супроводжувало глибинну психотравму – дитячі образи, сильний фізичний чи душевний біль, батьківське привчання до самокритики, самозвинувачування, самообмеження тощо. Причину своїх «важких» емоцій клієнти не завжди пов'язують з реальними подіями, які сталися з ними в минулому і глибоко закріпились в підсвідомості як негативна енграма (емоційно забарвлена інформація, збережена у пам'яті особистості, що супроводжується негативними емоціями – страхом, гнівом, розпачем тощо). Негативні енграми, які сформовані в життєвому досвіді клієнта, – це неусвідомлювані звички негативно реагувати на життєві обставини, якими б вони не були – «добрими» чи «поганими». Кожна енграма включає два компоненти: інформацію про подію в минулому (життєва ситуація) та емоційний компонент – сильні негативні емоції або почуття, викликані цією подією. Іншими словами, негативна енграма – це інформація, яка запрограмована на негативну емоційну реакцію, що постійно супроводжує поведінку особистості в типових ситуаціях. Така поведінка усвідомлюється клієнтом як патологічна чи деструктивна. Насправді, вона «запрограмована» на негативізм у зв'язку з негативною емоцією, пережитою в минулому. Мета гіпнологічної корекції полягає у «перепрограммуванні» підсвідомих структур особистості клієнта в напрямі з негативних енграм на позитивні. При цьому інформаційний компонент залишається не зміненим: зникає тільки негативна емоція, яка прив'язана до певної життєвої ситуації. Гіпнологічна корекція також допомагає встановити саме ту подію в минулому, яка призвела до виникнення енграми, що провокує емоційно-поведінковий розлад в психологічному дійсному клієнта .
Розглянемо, як здійснюється гіпнологічна корекція на конкретному прикладі. Чоловік тридцяти п'яти років, успішний бізнесмен на ім'я О., звернувся до психолога-гіпнолога з проблемою, яку сформулював на етапі первинної зустрічі так: «Всі навколо мене викликають роздратування, якщо не слухаються: мої підлеглі, дружина, навіть діти постійно роблять все не так, як треба, неначе хочуть навмисно зіпсувати мені настрій. Дружина весь час відволікає зайвими запитаннями, іноді зовсім не відчуває, що я втомлююсь, хочу спокою і тиші. Одного разу підняв на неї руку: дав ляпаса і відчув, що зробив неконтрольований вчинок. Але просити вибачення не звик. Вона, в свою чергу, зробила вигляд, що нічого не сталось. Звідки всі ці емоційні зриви? Насправді, я – не такий жахливий і кам'яний».
На етапі збору вичерпної інформації про симптоми, можливі причини емоційно-поведінкового розладу та результат корекції, на який очікує клієнт, гіпнолог застосовує коучингові техніки, зокрема відкриті запитання [2]. Потім за допомогою спеціального тестування необхідно встановити рівень гіпнабельності клієнта (навіюваність в процесі гіпнозу або сугестивність). Якщо клієнт має високий рівень навіюваності, то він належить до неаналітичного типу, якщо низький – до аналітичного.
Неаналітичному клієнту гіпнолог пропонує розслабитись за допомогою методів неаналітичної індукції [3, с. 77]. Внаслідок індуктивних інструкцій гіпнолога, які клієнт виконує у власній уяві, рівень активності його мозку знижується зі стану бадьорості (рівень бета) до стану легкого трансу (рівень альфа) [3, с. 76] . При цьому свідомість клієнта не зникає, він не спить і його увага мимоволі спрямовується мовленням гіпнолога на підсвідомі елементи попереднього досвіду, зокрема тієї життєвої ситуації, що спричинила негативні емоції (так клієнт усвідомлює негативну енграму).
Увага або, мовою гіпнологів, фокус свідомості, в трансовому стані завжди сконцентрована на вербальних інструкціях, тому іноді гіпноз розуміють як сильно сконцентрований стан свідомості (ми розуміємо гіпноз як метод, за допомогою якого клієнт досягає зміненого стану свідомості – трансу). В трансі клієнт усвідомлює інформаційний та емоційний компоненти енграми, які він досліджує у власній підсвідомості в якості спостерігача та учасника негативної ситуації, тобто в дисоціативних та асоціативних станах. Гіпнолог допомагає йому лише зорієтуватись у глибинній пам'яті, в якій нашаровуються негативні енграми на якусь базову, первинну енграму, яку можливо «віднайти» шляхом регресії – цілеспрямованого пригадування минулого. Так визначається корінна причина емоційно-поведінкового розляду – прихотравма, яка закарбувалась у глибинній пам'яті як емоційно негативна та енергетично сильна (домінуюча в корі головного мозку) енграма.
В результаті трьох сеансів було встановлено, що у клієнта-неаналітика О. було авторитарне батьківське виховання (тато був військовим), його дитинство тривало у суворій емоційній атмосфері, мати неукірно слухалась чоловіка і вибачала йому всі образи, навіть коли той був у нетверезому стані. У зв'язку з цим, клієнт зрозумів, чому швидко оженився на «тихій та спокійній» дівчині: з дитинства у його підсвідомості закарбувалась така модель шлюбних стосунків, в якій чоловік має необмежену владу над дружиною. Батько постійно виховував у ньому «справжнього чоловіка», був занадто грубим, ставив перед ним непосильні як для підлітка завдання на фізичну витривалість. Одного разу він попросив свого тринадцятирічного сина підняти на спину важкий мішок з картоплею і пронести його вулицею на дачі. Хлопець наважився підняти мішок, але не витримав і мимоволі упав, забивши свою руку. Тато голосно його висміяв, але О. не проронив ні сльози, стримуючи сильний біль. З того часу він відчув сильну образу і тепер постійно догоджає собі, намагаючись усіма способами досягти успіху та порядку в усьому, за що береться. Педантизм як акцентуація характеру та вимогливість до інших – саме та запрограмована енграма, яка активізується, як тільки порушуються плани клієнта. У таких сутуаціях він не може пояснити, звідки беруться емоції роздратування та агресії. Тільки після гіпнологічних сеансів він пригадав ту неприємну подію, що насправді довгий час «утримувала» його особистість ображеною та неповноцінною. Будь-які успіхи в сім'ї та бізнесі виявились для О. лише підсвідомою компенсацією тих незадоволених потреб у любові та прийнятті, які з дитинства заміщувались необхідністю бути «першим у всьому», «сильним», «найкращим» тощо.
На заключному етапі у роботі з неаналітичним клієнтом гіпнолог пропонує йому пережити неприємну подію так, неначе емоційне тло, на якому вона відбувалась, було позитивним. Клієнт самостійно змінює хід подій у своїй уяві, які призводять до появи позитивних емоцій, тобто відбувається перепрограмування емоційно-поведінкових реакцій (наприклад, астенічні емоції трансформуються у стенічні). Це відбувається завдяки тому, що підсвідомість «не розрізняє» реальну подію та уявлювану: вся інформація, що «нашаровується» з дитинства у глибинній пам'яті може бути переструктурована завдяки образній уяві в трансовому стані. Так, клієнт О. пробачив свого батька, звільнившись від сильної образи. Описану вище ситуацію він уявив так, ніби насправді розплакався, відмовився виконувати батьківські примхи і відчув емоційну свободу від нав'язаних стереотипів поведінки. Емоцію спокою та впевненість у собі він пережив впродовж останнього (сьомого) сеансу в тих життєвих ситуаціях, які також супроводжувались емоційно-поведінковими розладами.
Якщо клієнт має низький рівень навіюваності, то введення у транс відбувається за допомогою індуктивних інструкцій для аналітика. Потім гіпнолог надає йому спеціальні аналітичні вправи для відволікання уваги. Виконання клієнтом цих вправ викликає трансовий стан, хоча зовні його поведінка часто зберігає бадорість, особливо коли рівень навіюваності досить низький (очі відкриті, тіло рухається, клієнту здається, що він не перебуває під гіпнозом). Протягом виконання клієнтом аналітичних завдань, гіпнолог промовляє відповідні навіювання, спрямовані на «перепрограмування» негативних енграм. Сеанс з аналітичним клієнтом триває вдвічі менше, ніж з неаналітичним.
Отже, гіпнологічна корекція – це глибинна технологія подолання емоційно-поведінкових розладів особистості, яка базуються на теоретико-методологічних принципах гіпнології та здійснюється професійним гіпнологом-психологом з клієнтами юнацького, дорослого та похилого віку.

Література

1. Васьковская С. Практическая психология: стоит ли продавать воду у реки? / Светлана Васьковская // Психология сейчас. – К : ООО «Издательский дом «РЕНОМЕ». – № 1–2, 2009. – С. 20 – 22.
2. Медвін Ю. О. Розвивальний коучинг як неоінтегральний напрям практичної психології // Ю. О. Медвін, Є. В. Кучеренко // Професійна підготовка практичного психолога: теорія і практика : [збірник наукових статей] / за заг. ред. В. І. Бондаря, Ю. О. Приходько. – Випуск 1. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 84 – 97.
3. Кучеренко Є. В. Метод бінауральних та ізокронічних звукових тонів в практиці психолога-гіпнолога / Є. В. Кучеренко // Доповіді та повідомлення учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми практичної психології», присвяченої до 20-річчя кафедри психології та педагогіки. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. – С. 72 – 83.