СЕКСУАЛЬНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА СЬОГОДЕННЯ

Ларін Дмитро Ігорович

студент НПУ імені М. П. Драгоманова

Науковий керівник –

канд.психол.наук Є.В. Кучеренко

 Сьогодні, в ХХІ столітті, важко не помітити спалах сексуальності в суспільстві, в зв'язку з яким існує багато психологічних проблем, що пов'язані із сексуальними розладами (гомосексуалізм, лейсбійство, розбещення тощо). Вчені-психологи по-різному розглядали проблему сексуальності загалом, та стеореотипних уявлень про неї зокрема. Наприклад, З. Фройд, розглядаючи енергію лібідо як основу активності особистості, трактував сексуальність в широкому значенні, тобто як сексуальну енергію, яка притаманна усім без винятку людям [1]. Т. Фехнер розглядав сексуальність в термінах «задоволення» та «незадоволення» особистості [2].
У наш час сексуальність виступає не як революційний протест, а як справжня психологічна проблема: бісексуальність, гетеро-, гомосексуальність не мають меж і ці соціально-психологічні явища сприймаються як належна ознака сучасності. Вільне вираження емоцій, у тому числі і сексуальних, є умовою повноцінного розвитку особистості, умовою подолання багатьох психічних захворювань. Серед тих умов, що заважають людині розвиватися, В. Райх називає соціальне і культурне пригнічення природних імпульсів і сексуальності протягом трьох основних періодів життя: у ранньому дитинстві, під час статевого дозрівання та в дорослому віці [3].
Стереотипні уявлення про сексуальність від початку сексуальної революції домінують і сьогодні, а тому слід розглядати цю проблему більш ґрунтовно. Полеміка науковців щодо сексуальності не припинилася: вона все більше зводиться до того, що сексуальність полягає у вираженні такої енергії, яка завжди знаходиться між двома вогнищами – совістю та моральними правилами суспільства.
Сексуальний стереотип – це стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісно визначений образ, уявлення про cексуальний об'єкт [1]. Відомо, що динамічний стереотип потрібний для успішної взаємодії організму із середовищем. Повторення однакових рухів і дій, однакових актів поведінки, схожих реакцій організму забезпечує індивіду успіх діяльності та задоволення потреб, зокрема в сексі [4]. Найбільш типовим прикладом динамічного стереотипу щодо сексуальності особистості є активна відповідь чоловіків на відкритий флірт жінки у формі компліментів. Загалом, стереотипи – це спрощені, схематизовані образи явищ навколишньої дійсності [3].
Стереотипні уявлення про сексуальність особистості існують на таких рівнях: індивідуальному, мікрогруповому (у малих групах), макрогруповому (у великих соціальних групах), соціальному (на рівні всього суспільства). Спрощеність, некритичність і особливо-емоційна забарвленість – це ті ознаки названих стереотипів, які надають їм надзвичайно сильної дієвості як у формуванні поведінки окремої особистості, так і великих груп людей.
Сучасні уявлення про сексуальність багато в чому визначаються тим моральним, соціальним і психологічним значенням, яке надавали йому попередні покоління. Мішель Фуко в роботі «Історія сексуальності» наголошував, що зростання еротичної свідомості в країнах Заходу супроводжувалось наполегливими спробами його пригнобити, однак сьогодні ситуація кардинально змінилась [5]. Українське суспільство зіткнулось із чисельними наслідками ранньої сексуальної активності, оскільки у ЗМІ та мистецтві присутня еротичність образів – прямих чи побічних, традиційних чи нетрадиційних. Життя в Україні характеризується соціально-економічною нестабільністю та девальвацією моральних цінностей у суспільстві, що різко загострило психологічні проблеми молоді. Більшість молодих людей втратила моральні орієнтири, що вплинуло на деформацію їх сексуальної поведінки та свідомості [6].
В. Райх стверджував, що секс – це мистецтво. Якщо ми прагнемо досягнути статевої гармонії як фізичної так і духовної, то повинні діяти таким же чином, коли прагнуть навчитися будь-якому мистецтву: музиці, живопису, медицині і т. д [3].
Відомо, що позитивні переживання найбільш важливі для формування нормального ставлення людини до сексу в майбутньому. Тому перший статевий акт найбільшим чином визначає всі подальші сексуальні стосунки молодої людини. При цьому розчарування можуть привести до ускладнень у сексуальному житті, наприклад, до обмеження фізичної сторони сексуальності, яка в майбутньому може стати перепоною у досягненні психофізичної єдності особистості у інтимних стосунках.
У психолого-педагогічній науці вважається, що виховання в атмосфері табу прищеплює молодій людині переконання, що всі почуття, прагнення та думки, пов'язані з сексуальністю, за своєю сутністю нечисті й погані. При цьому формування сексуальної ідентичності має значний вплив на позитивний чи негативний розвиток «Я-концепції» уже дорослої людини. Ступінь спрямованості сексуальних інтересів на протилежну стать значною мірою визначає стабільність гендерної поведінки та розвитку емоційно-референтних стосунків.
Адевкатне і повне розуміння людської сексуальності неможливе у межах лише фізіологічних, біологічних і антропологічних уявлень: цю проблему варто досліджувати на основі сучасних концепцій особистості та особистісно- діяльнісного підходу, згідно з яким особистість регулює сексуальну поведінку відповідно до вимог культури конкретного суспільства і соціального середовища (або всупереч ним) [7].
Характер роботи, вид відпочинку, розваги, а також спільне подружнє і сімейне життя мають великий вплив на інтимне життя людини. В свою чергу, культура статевого життя значною мірою визначає гармонійність подружнього і сімейного життя. Відсутність сексуальної культури дуже часто стає причиною не тільки серцево-судинних, ендокринних, психосоматичних захворювань, нервових розладів, але й тяжких психічних травм, які призводять до порушення нормального статевого потягу і розвитку особистості загалом [1].
На ранніх етапах розвитку сексуальної культури особистості важливу роль відіграють такі чинники як статт, вік, етнічна приналежність [6, с. 154 – 157]. Створюючи культуру в цілому, людина творить і культуру сексуальну. Вона виступає важливим елементом загальної сексуальної культури суспільства із усіма закономірностями її розвитку [7, с. 26]. Зазначимо, що розвиток сексуальної культури полягає не тільки в тому, щоб вільно володіти техніками статевого контакту, а насамперед, в умінні проявити любов до іншої людини через турботу про його фізичний, психічний стан, відгукнутися на ті переживання, які в неї виникають у буденному житті.
Розглядаючи проблему сексуальності та її прояву в суспільстві, ми не повинні забувати про те, що секс виступає базовою потребою людини, яка шукає свого задоволення. Тому психологічна просвіта формує адекватне розуміння сексуальності, що сприяє гармонізації відносин з протилежною статтю. Відомо, що позитивні переживання дитини важливі для формування її адекватного ставлення до сексу в майбутньому. Тому необхідно це питання досліджувати на основі сучасних концепцій особистості та вирішувати в психологічній практиці завдяки саморегуляції сексуальної поведінки відповідно до вимог культури і суспільства.

Список використаних джерел:

1. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности / Зигмунд Фрейд. – [перев. Вяхирева А., Полякова И. А.]. – М. : Азбука, 2012. – 256 с.
2. Фехнер Г. Т. Семиотика и искусствометрия // Введение в эстетику. – М. : Мир, 1972. – С. 326 – 329.
3. Райх В. Сексуальная революция / В. Райх. – [пер. с нем.] - СПб-М. : "Университетская книга", АСТ, 1997. – 352 с.
4. Кащенко С. А. Основы социокультурной сексологи / С.А. Кащенко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 351 с.
5. Говорун Т. В. Проблеми людської сексуальності у полі уваги родинного лікаря Т. В. Говорун // Сімейна медицина. Вип.1. – К. : Конгрес укр. інтелігенції, 1996. – С. 37-57.
6. Особливості сексуальної поведінки та орієнтацій неповнолітніх / [О. Балакірєва, Т. Бондар, М. Варбан, О. Яременко]. – К. : Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2002 – 38 с.
7. Говорун Т. В. Еротика та порнографія у ставленні до людини // Психологія. Збірник наукових праць. Вип.13. – К. : НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. – С. 437 – 444.